Читать «Афонський пройдисвiт» онлайн - страница 8

- Були приносини колись - то од боляр та од боляринь, - несмiливо почав отець Iсакiй, - а тепер…

- Та боляри тепер щось скапцанiли! - перебив його отець Тарасiй.

- А боляринi кинулись на суєту; тiльки й знають тi золотi зап'ястя та ожерелiя… а до монастирiв… - знов почав отець Iсакiй, очевидячки, дуже сердитий на скупих боляринь.

- Боляринi тепер тiльки й знають, що натирати ланiти червоними рум'янами та замiтать тротуари шовковими хвостами од спiдниць. А вже тi вихання головою та станом… - почав отець Тарасiй.

- Та моргання бровами, та покивання вiями й очима навiть у церквi, - сказав отець Палладiй.

- Спокуса тiльки од нечистого чорноризцям, - обiзвався отець Iсакiй.

- Нашi купцi не такi. Ми ще не впали в грiховну суєту, - обiзвався Копронiдос. - Треба менi, отче Палладiю, зняти мiрку з аналоїв. А потiм пiду в магазин i виберу покрiвцi.

- Зайдiть на вечерню. А пiсля вечернi й мiрку вiзьмете, - сказав отець Палладiй.

- Добре! А завтра прошу вас, чеснi отцi, до себе на вечiрнiй чай та на трапезу. Я люблю духовний чин, а найпаче чорноризцiв. Моя квартира проти самої монастирської брами, - сказав Копронiдос i встав, щоб попрощатись з ченцями.

- Прошу вас усiх… Моя супружниця богобояща. Вона зросла недалечке од святої Афонської гори й буде рада привiтати вас у своїй господi, - додав Копронiдос, цiлуючи в руки ченцiв.

Вiн поклонився низенько аж у пояс ченцям, вийшов якось по-котячому, тихо, навшпиньки й тихесенько причинив за собою дверi.

- Бог посилає нам жертвователя, - сказав отець Iсакiй.

- Бог посилає нам дурня, та, здається, ще й грошовитого, багатенького, - додав отець Тарасiй i зареготався на всю келiю. - Ходiм лиш до його, панотцi! Хоч по добрiй красовулi смикнемо. Греки знають смак у винi. Та й м'ясця печеного попоїмо, бо вже тi холоднi шинки та ковбаси чомусь в пельку не лiзуть. Пастерначе! Нагодую-таки я вас м'ясцем! Еге, так?

- О, борони й заступи мене, мати божа! - обiзвався отець Iсакiй. - У вас усе жарти. Не подобає чорноризцевi так жартувати. Ви все гнiвите бога та сатану звеселяєте, а вiн, мабуть, од радощiв аж танцює.

Пiсля вечернi Копронiдос зостався в церквi й ждав отця Палладiя. Вийшов з олтаря отець Палладiй, зняв мiрку з попокpiвцiв i оддав її Копронiдосовi.

- Заходьте ж до мене завтра пiсля вечернi на вечiрню трапезу! - знов просив Копронiдос отця Палладiя. - Та попросiть од мене єромонахiв, що я бачив у вас в келiї.

III

Другого дня пiсля вечернi отець Палладiй з отцями Iсакiєм, Єремiєю та Tapaciєм прямували до брами по гycтiй алеї монастиря. Тiльки що вони вийшли по сходах в дзвiницю, через котру був головний вихiд з монастиря, назустрiч їм iшов Копронiдос.

- Зустрiчаю вас, чеснi отцi, як колись у давню давнину Авраам стрiчав трьох странникiв, - сказав Копронiдос, знявши бриля й низенько кланяючись.

Копронiдос пiшов поруч з ченцями й привiв їx до свого житла. Ченцi увiйшли в кiмнату Копронiдоса, перехрестились по тричi до образiв, а потiм привiтались з Копронiдосом.