Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 176
Джон Гришэм
Під великим тиском один із трьох чоловіків, американець, купується на приманку і починає свідчити. Спочатку називає імена, потім адреси, тоді все інше, що може згадати. За кілька годин павутина різко зростає. Офіси ФБР у дюжині міст відкладають усі інші справи.
Один із приятелів мера Вуді, банкір, має корпоративний літак, і з задоволенням пропонує його надати. До 19:00 дня, в який вона мала б завершувати свою жахливу роботу в «Атласі» і готуватися всю ніч показувати стриптиз і танцювати на столах, Джиліана Кемп раптом летить додому. Про неї дбає бортпровідниця, яка згодом скаже, що Джиліана плакала всю дорогу.
Арч Сванджер вкотре вислизає із розставлених сітей. Відколи він зник у полі кукурудзи, він ніде не засвітився. Поліція думає, що могла б зловити його там і тоді, але оскільки їм було наказано зачекати до завершення рейду, вони його упустили. Очевидно, у нього був спільник. Від знаку «Стоп» у Джоубзі, де я підібрав його, до реклами доктора By обабіч шосе — близько сорока миль. Хтось мав бути за кермом автомобіля для втечі.
Сумніваюся, що це був останній раз, коли я мав із ним справу.
Коли западають сутінки, ми з Напарником їдемо до в’язниці — веземо Тадео втішні новини. Йому запропонують угоду з угод — поблажливий вирок, менш суворий виправний заклад, гарантію раннього звільнення за гарну поведінку. Якщо обставини складуться сприятливо, він зможе повернутися на ринг через два роки, слава колишнього в’язня і те знамените відео тільки зміцнять його кар’єру. Мушу визнати: думки про його повернення мене просто заводять.
Я з великим задоволенням викладаю усі карти на стіл. Принаймні більшість із них. Деталі пригод, пов’язаних зі Сванджером, упускаю, натомість наголошую на своїй майстерності переговірника й адвоката у непростих справах.
На Тадео це не справляє враження. Він каже «ні». Ні!
Намагаюсь пояснити, що він не може просто відмовитись. На нього чекає десять чи й більше років у суворому виправному закладі, і я пропоную угоду настільки фантастичну, що головуюча суддя не може в це повірити. Отямся, хлопче! Ні.
Я приголомшений, власним вухам не вірю.
Він сидить, схрестивши руки на грудях, самовпевнений малий засранець, знову й знову каже «ні». Ніяких угод. Він за жодних обставин не визнає провину. Він бачив присяжних і після деяких сумнівів знову впевнився, що вони не визнають його винним. Він наполягатиме на тому, щоб стати на місце свідка і викласти свою версію подій. Він нахабний і впертий, і роздратований моїм прагненням добитися, щоб він визнав провину. Стримуючи емоції, повертаюсь до основного — обвинувачення, докази, відео, непевність свідчень нашого експерта, склад журі, нещадний тиск, який чекатиме на нього на перехресному допиті, ймовірність десятирічного терміну, словом, до усього цього. На нього нічого не діє. Він — невинна людина, що якимось чином випадково вбила рефері самими лише голими руками, і він усе це може пояснити присяжним. Він вийде вільною людиною, і коли це станеться, ну, тоді настане час розплати. Він підшукає нового менеджера і нового адвоката. Він звинувачує мене у зраді. Це мене розлючує, і я кажу йому, що він здурів. Питаю, кого він там слухає у своїй камері. Ситуація все гіршає й гіршає, і за годину я вихором вилітаю з кімнати.