Читать «Імператор Нерон. У вирі інтриг» онлайн - страница 38

____________________

* Аршакіди - династія, що правила Парфією впродовж усього періоду існування цієї держави. Із роду Аршакідів походив і сам цар Вологез.

Першим встиг висунути ці вимоги посланець Уммія Квадрата центуріон Інстей, якому й віддали заручників. Однак, як писав Корнелій Тацит, дізнавшись про це, Корбулон наказав своєму префектові Аррієві Вару «негайно вирушити в дорогу й відібрати в Інстея заручників.

Через це у префекта з центуріоном виникли палкі суперечки, і, щоб не затягувати їх на потіху чужоземцям, вони дозволяють вирішити цю справу самим заручникам і царським послам, що їх супроводжували, і ті надали перевагу овіяному ще свіжою славою Корбулону, який чимось прихиляв до себе навіть ворогів. Звідси - розлад між обома полководцями: Уммій скаржився, що в нього віднято плоди його старань, тоді як Корбулон, заперечуючи йому, стверджував, що цар погодився видати заручників лише після того, як його, Корбулона, поставили на чолі війська, що й перемінило його самовпевненість на страх. Нерон, щоб заспокоїти ворогів, повелів оприлюднити, що на відзначення здобутих Квадратом і Корбулоном успіхів до імператорських фасцій додається лаврова гілка».

Звісно ж, цар Парфії - величезної держави, що займала територію нинішнього Ірану, Іраку, частини Азербайджану, Пакистану, Афганістану й Туркменії, - навряд чи злякався призначення римським командувачем Корбулона, хоча й узяв це до уваги. Просто царю Вологезу, як правильно зазначив Тацит, було вигідно під пристойним приводом відправити у Рим своїх родичів-суперників. Царі Парфії іноді чинили так і раніше. Судячи з цих рядків Тацита, Нерона явно влаштовувало суперництво двох його полководців - нікого з них, попри конфлікт між ними, не було відкликано.

Отже, війна Риму з Парфією, що назріла вже 55 року так і не розпочалася. Володіння обох держав залишилися такими як і раніше.