Читать «Імператор Нерон. У вирі інтриг» онлайн - страница 19

Римом поповзли чутки, що нічні бешкети влаштовує сам принцепс, і цим, звісно ж, почали користуватися зловмисники, які «під іменем Нерона заходилися на чолі власних зграй безкарно творити те ж саме».

Чому безкарно? Тому що безпечніше було віддати гаманець і навіть дати себе побити, ніж намагатися чинити опір. Якийсь Юлій Монтан, син сенатора, посмів дати відсіч - відштовхнув імператора, який накинувся на нього в нічному мороці. Вочевидь тоді Нерону дісталося трохи більше, ніж бувало у попередніх сутичках. Проте ще більше дісталося Юлію Монтану. Попри всі наступні запевнення, що він помилився, така зухвалість коштувала йому життя. Щоправда, Нерон надалі «став обережнішим і оточив себе воїнами й більшою кількістю гладіаторів, які залишалися осторонь від розпочатої бійки, поки вона не вирізнялася особливою запеклістю, але якщо нападників починали долати, бралися до зброї». Вершина буйства Нерона, що тішився звільненням від материнської опіки, припадає саме на 55-56 рр., а потім поступово йде на спад - Нерон подорослішав. Утім, остаточно нічні «прогулянки» припинилися лише після того, як 58 року «якісь молоді люди через поширену тоді серед молоді розбещеність нагнали страху на охоронців Цезаря, які поверталися до міста Фламинієвим шляхом».

Вільновідпущеник Нерона, якийсь Грапт, заявив, що на Фламинієвому шляху ескорт імператора наштовхнувся аж ніяк не на просту компанію молоді, а на засідку, віроломно влаштовану Корнелієм Суллою, і лише диво врятувало принцепса. Як уже згадувалося, Фавст Корнелій Сулла, зведений брат імператриці Мессаліни, був одружений на дочці Клавдія Антонії. Таке споріднення давало йому шанс у разі усунення Нерона претендувати на престол. 55 року його вже звинувачували у спробі захопити владу, але тоді Нерон не повірив звинуваченню і навіть стратив одного обвинувача, а трьох інших зас лав. Якщо вірити Тациту, то й друге звинувачення було вигадкою.

Одначе Суллу цього разу звинувачував Грапт, «який наловчився у палацових інтригах, оскільки з часу Тіберія він жив і зістарівся в палаці».

Повторне звинувачення насторожило імператора. Було проведено ретельне розслідування того, що сталося. І Корнелій Сулла, і всі його раби та клієнти якнайрішучіше відкидали обвинувачення, і довести його вини не вдалося. Проте Нерон вирішив перестрахуватися - про нічні прогулянки імператора Тацит більше не згадує, а Корнелію Суллі наказали відбути у заслання в Массилію (нинішній Марсель) і жити там безвиїздно. Засланням справа не обмежилася. Згодом Нерон все-таки стратить його, але це буде чотири роки по тому.

10. Сенека й Бурр - тіньові правителі імперії. Нова любов Нерона. Поппея Сабіна - розпусниця чи жертва володаря? Отон і Поппея Сабіна. Заслання Отона. Поппея Сабіна підкоряється, але наполягає на шлюбі

Читаючи розповідь Корнелія Тацита про дикі нічні пригоди юного імператора, не слід гадати, що Рим, а тим паче вся імперія залишалися покинутими напризволяще. Нерон знаходив час для рішення найважливіших питань, а повсякденне управління імперією перебувало у досвідчених руках Луція Аннея Сенеки й Афранія Бурра.