Читать «Імператор Нерон. У вирі інтриг» онлайн - страница 18

Дивно те, що ніхто з римських істориків, які писали про неї, не дорікає Акте у спробах особисто втручатися в політику й зловживати своїм впливом. Вочевидь, якщо вона як вільновідпущениця Сенеки і схиляла Нерона діяти відповідно до порад свого патрона, то робила це досить тонко і ненав’язливо. При цьому, не наживши собі ворогів втручанням у політику, про свої власні інтереси Акте теж не забувала.

Невідомо, чи була Акте багатою до того, як на неї звернув увагу імператор, але згодом вона стала жінкою вельми заможною. Археологи знаходять цеглу із клеймами цегельних заводів, що належали їй. У Сардинії за клеймами на керамічних водогінних трубах вдалося встановити, що її власністю були дві прекрасні вілли - у Путеолах та Велітрах. До наших днів збереглися надгробки з написами деяких її рабів і рабинь, серед яких були скороход і грецька співачка. Надгробок самої Акте поки не знайдено, що не дозволяє визначити її віру, але, поза всяким сумнівом, жила вона безбідно. Светоній Транквілл стверджує, що Нерон настільки захопився Акте, що «ледь не вступив із нею в законний шлюб, підкупивши кількох сенаторів консульського звання, аби ті заприсяглися, начебто вона із царського роду». Люди, готові заприсягтися, що Акте походить із роду пергамського царя Аттала, звісно ж, були - що й не дивно. Адже знайшовся за Калігули свідок вознесіння його сестри Друзілли на небеса, а за Клавдія - охочі підтвердити царське походження його улюбленого вільновідпущеника Палланта. Проте такий шлюб міг тоді викликати загальне обурення - багато хто пам’ятав сумні наслідки шлюбу Марка Антонія з єгипетською царицею Клеопатрою.

Чи бажав Нерон побратися з Акте, чи це були лише чутки, сказати важко, але якщо це й так, від такого шлюбу вирішено було відмовитися.

Акте не вимагала для себе зайвого. Нерон міг проводити час із нею, а міг розважатися в інших веселих компаніях. Він, часто-густо «одягнений, щоб не бути впізнаним, у рабське лахміття», «тинявся вулицями міста, лупанарами* та всілякими кублами, і його супутники крали виставлені на продаж товари й завдавали ран випадковим перехожим, які навіть уявити не могли, хто перед ними, тож і самому Нерону інколи перепадали в бійках удари, й на його обличчі виднілися залишені ними сліди». У 55-56 роках, коли усе це відбувалося, Нерону було лише 18 чи 19 років. «Золота молодь» багатьох країн і у значно пізніші й, здавалося б, «цивілізованіші» часи поводилася так само.

Утім, цілком може бути, що до всіх цих пригод Нерона спонукало не просто бажання побешкетувати і розважитися. Можливо, що до цього його підштовхував розпач від неможливості одружитися з коханою жінкою, і імператор випускав у такий спосіб свою лють.

____________________

* Лупанари - римські будинки розпусти.