Читать «Ігри долі» онлайн - страница 158

Чоловіки вийшли, знову подали руки своїм жінкам і повільною ходою рушили до будинку. Але їхній спокійний вигляд був оманливим. Насправді цих чотирьох людей охоплювала майже паніка. Пришвидчине серцебиття, головокружіння, неможливість вдихнути на повні груди… Але це приємна паніка. Вони крок за кроком наближаються до своєї мрії, до свого щастя…

Як вона хотіла відчути його руки на своїй шкірі. Як вони пестять її, зводять з розуму. А його губи… Так цілувати можуть тільки вони. Теплі їхні торкання залишають гарячий слід на її тілі.

Хвиля цунамі зносить її, коли поруч він. Він — кохання всього її життя, тепер уже її чоловік. Вона забуває про все на світі, коли опиняється у його обіймах.

Як би вона жила без нього… А хіба потрібне таке життя… Без його ласки, ніжних обіймів, теплих слів. Без нього самого… Для неї він цілий Всесвіт… І зараз, стоячи один навпроти одного, дивлячись один одному в очі, їх обох накрила хвиля щастя. Та такого щастя, що аж дух захоплює.

Ніякі перешкоди уже не лежать на їхньому шляху. Віднині вони поєднані на небі і на землі. Віднині вони чоловік та дружина.

І хоча зараз їхня перша шлюбна ніч, вони просто стоять і дивляться один на одного. І простого його погляду для Ані було досить, щоб зрозуміти, що вона кохана. І ніякі дії і слова не сказали б більше про силу його почуттів, як оцей ніжний погляд його очей…

Підсвідомо їх віднесло один до одного, наче на невидимій хмарині.

Ніжні обійми, палкі цілунки заставляли кров у венах бурлити, а серце битися у сотні разів швидше. Хоча вони й кохалися до цього та здавалося, що то було в минулому житті, що це були не вони. Цієї ночі вони заново будуть відкривати свою пристрасть один для одного.

Андрій ніжно доторкнувся губами її чола. Потім продовжив свій шлях спочатку по одній щоці, згодом по іншій. Від цієї ніжності з очей Анни потекла сльоза. Одним махом чоловік висушив її. Солонувата на смак, була вона йому як нектар, бо він знав, що це сльоза щастя. А якщо його кохана щаслива, значить і він щасливий.

Поступово Андрій атакував її неслухняні губки. Зараз вони наче борються одна з одною. Спочатку Андрій наступає, а дівчина піддається, та потім все навпаки: Аня бере верх, і Андрій мусить «капітулювати» під її натиском. Та хто б не виграв «битву», приз уже відомий — це любов. І немає у цієї війни ні переможців, ні переможених. Всі вони падають на коліна перед цим неймовірним почуттям…

Андрій сильніше обійняв свою дружину і, не перестаючи цілувати, розшпиляв блискавку її плаття. Легенький шовк прослизнув до її ніг. Дівчина посміхнулася і стала розстібати гудзики на сорочці свого коханого.

Коли з усім одягом було покінчено, коли усі перепони залишилися лежати на підлозі, Андрій підхопив Аню на руки і поніс до їхнього спільного ложе.

Не було ні сорому, ні тривоги у Анни. Тільки бажання й неймовірне відчуття кохання. Тепер вона знала, чого хоче, і зробить усе необхідне для того, щоб зробити цю ніч незабутньою.

Сьогодні у неї друга шлюбна ніч. Перша була з Ніком. Хоча й вона не планувала згадувати це ім’я протягом цілого життя, але спогади пробивалися самі. Тоді вона була невинним дівчам, яке не знало й не вміло проявити свої почуття й бажання. Вона дозволяла своєму колишньому чоловікові користуватися своїм тілом, так, це приносило їй задоволення, так, вона була щасливою, у всякому разі, вона так думала. Та зараз вона жінка, пристрасна жінка, і саме цей чоловік, який зараз ніжно пестить її тіло, який насамперед думає про її бажання, розбудив у ній цей вулкан пристрасті. Вона ніколи б не подумала, що у неї можуть проявитися хоча б половина тих емоцій, які зараз бушують, як буря посеред моря, силячись захопити її у свої тенета, ще трохи — і їх обох віднесе далеко, далеко…