Читать «Сад божественних пісень» онлайн - страница 6

Соловейко мiж садами, -

Той угорi дзвенить, iнший на гiллi свистить.

А коли зiйшла денниця,

То спiва пiд той час птиця.

Музика тут навкруг - у повiтрi шум i pyx.

Тiльки сонце визирає, -

Вiвчар вiвцi виганяє,

На сопiлку свою котить трелi по гаю.

Пропадайте, думи труднi

I мiста багатолюднi

Я й на хлiбi сухiм житиму в раю такiм.

Пісня 14-та

Стародавня малоросiйська ^[141] про марноту i звабу. На цю силу:

«Нexaй я стою на сторожi своїй, i нехай на облозi я стану» (Авакум) ^[142]. Обновлена в 1782 poцi.

1

То яка ж та слава нинi?

Глянь на бучу в цiй годинi!

Iзраїле! Гiдри-звiра

^[143]

Чи велика в ньому мipa,

Треба зрозумiти.

2

Булава i скипетр сяє,

Рано вставши - слава злая,

Серце пробива тривога,

Руки зв'язанi i ноги,

Як минути ciтi?

3

Нинi п'яна скаче воля,

Рано вставши- марна доля.

Iзраїле! Того звiра

Куди цiль ведуть i мipa?

Треба вже прозрiти.

4

Шле сирен

^[144]

iз океану

Пicню солодко-оманну,

Бiдная душа - в розпуттi,

Хоче назавжди заснути,

Землi не сягнувши.

5

Плоть i свiте! Пекло люте!

Все в тобi наскрiзь отрута,

Щелепами позiхаєш

I усе пiдряд ковтаєш,

Як минути ciтi?

6

Ця пучина вcix ковтає,

Ця щелепа всiх з'їдає,

Iзраїле! Кита-звiра

^[145]

Це мета, i глузд, i мipa,

Плоть ту не наситиш!

7

Розпусти свoї вiтрила,

Розуму свойого крила,

Пливучи по буйнiм морю

^[146]

,

Возведи зiницi вгору -

Шлях знайдеш правдивий.

8

Краще жити у пустинi,

Зачинившись у яскинi,

По безвiддях вiк пробути,

Знадних голосiв не чути.

Будь менi, Iраклiй тщивий,

Будь Iона прозорливий,

Голови спали змiїнi,

З китової блювотини

^[147]

Скочить дай на кефу

^[148]

.

Пісня 15-та

Великiй cy6oтi. Iз цього зерна: «I вiн вiдпочив у днi сьомiм» ^[151]. «Ще ввiйдуть у cпокiй мiй» ^[152].

Лежит у трунi, святкуєш суботу,

По працi важкiй, по кривавiм поту.

До тебе вже справ князь зовсiм не має,

Князь свiту цього, що всiми владає.

О нерозгаданий це слiд!

О перемоги новий рiд!

О сине Давидiв!

Давидiв сину, Лазаря ти поставив

Iз мудростi землi до небесної слави.

Убий тiлесну у менi роботу -

I будем разом святкувать суботу.

Дозволь ступити у твiй слiд,

Пiзнавшиперемоги рiд,

О сине Давидiв!

^[153]

Пісня 16-та

На цю силу: «Я веселку свою дав у хмapi» ^[161].

Вже хмара пройшла. Веселка радiсно грає.

Минула нудьга. Свiт любо сяє.

Веселicть сердечна - це ведро

^[162]

неба ясного,

Коли преминув морок, шум вiтру мирського.

О свiте вабний! Ти менi океан, пучина,

Вихор ти, хмари i тьма, тужлива година.

Проте вже веселка менi яскраво заграла,

Неначе голубка менi мир звiщувала.

Печале, прощай! Прощай! Прощай, зла утробо!

Вже кволостi край, встав я iз гроба.