Читать «Iсторичнi есе. Том 1» онлайн - страница 459

Відомий своєю активною громадською позицією. У січні 1943 р. був арештований гестапо разом з іншими українськими й чеськими студентами за участь у національно-визвольному русі. Після піврічного ув’язнення був звільнений завдяки втручанню професора німецького університету Бауера та проф. В. Кубійовича. У 1948 р. заарештований комуністичним урядом за “український націоналізм”. Загинув за загадкових обставин: його тіло знайдено в лісі біля села Винного Михайлівського округу в Східній Словаччині.

Познайомився з Іваном Лисяком-Рудницьким після приїзду останнього восени 1943 р. до Праги, був його заступником, коли той виконував обов’язки голови Академічної громади у Празі. Після виїзду Лисяка-Рудницького з Праги (пізня весна 1944 р.) підтримував з ним спорадичні контакти через спільних знайомих. Від 1960 р., після зустрічі у Празі, активно листувалися між собою. Лисяк-Рудницький зустрічався з Орестом Зілинським під час своїх поїздок на Віденський (1965) та Московський (1970) міжнародні історичні конгреси та поїздки до Кракова для праці в архівах (1975). На початку 1970-х рр. разом зі своїми товаришами намагався забезпечити Ореста Зілинського місцем на кафедрі Гарвардського або Альбертського університетів. Після його трагічної загибелі разом з Юрієм Луцьким були ініціаторами видання “Антології української поезії дожовтневого періоду”, що її уклав Зілінський. В архіві Івана Лисяка-Рудницького зберігається листування з Орестом Зілинським (box 34, files 758, 760, 762, 764.), а також матеріали до його біографії (box 24, file 499). В архіві Ореста Зілинського (зберігається в приватній власності його сина, Богдана Зілинського, в Празі) міститься біля 70 листів Івана Лисяка-Рудницького.

101

Павло Магочі (1945 р. н.) — історик, навчався в Раттгерському і Прінстонському університетах (де у 1972 р. захистив докторську дисертацію), у Карловому університеті (Прага) та Університеті Лайоша Кошута (Дебрецен). У 1970-х рр. був співробітником Гарвардського українського дослідницького інституту. З 1980 р. — професор кафедри історії України в Торонтському університеті. Автор книжок: “The Shaping of a National Identity. Subcarpathian Rus’, 1849–1948” (1978), “Galicia. A Historical Survey and Bibliographic Guide” (1985); “Our People. Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America” (Toronto, Buffalo, London, 1985); каталогу українських видань в бібліотеці Гарвардського (1983) та Торонтського (1984) університетів та ін. В архіві Івана Лисяка-Рудницького зберігається його листування з Павлом Магочі, а також матеріали про створення кафедри історії України в Торонтському університеті.