Читать «Збігло літо» онлайн - страница 87
Ніна Боден
— Зі мною все гаразд, — сказав він, хоча сумний голос зрадив його. Потім глянув на Мері. — Якщо ти візьмеш Ноакса додому, він утече при першій нагоді й намагатиметься пробратися назад на острів. Та коли він і знайде сюди дорогу, то однаково не пройде через місток, бо не зможе втримати рівновагу на трьох лапах. І тоді він помре. Помре від горя…
Він говорив так, ніби знав наперед, що відчуватиме Ноакс.
— Тоді краще, мабуть, залишити його тут, — сказала Мері.
Вона знала, що Саймон має рацію: Ноакс уже ніколи не приживеться вдома, ніколи не сидітиме біля вогню, не стане старим, ледачим і товстим. Нічого цього не буде, бо він уже спізнав смак волі.
— А ми час від часу приїжджатимемо сюди, щоб побачити, як йому тут живеться.
Тиша. Сплеснула в озері риба. Потім друга.
— Але так, як було, вже не буде, — сказав Саймон.
— Не так було й до того, як ми з Крішною тут з’явилися, правда ж? — нетерпляче сказала Мері. — Я маю на увазі той час, коли ти приїздив сюди сам. Проте було чудово й тоді, коли ми жили тут усі разом. Я хочу сказати, що коли настають переміни, то не завжди все міняється на гірше. А тепер я піду шукати Ноакса, а ти як хочеш. Я пішла…
— Годі тобі, не гарячкуй, — усміхнувся Саймон і пішов слідом за нею.
Ноакса вони не знайшли. Облишивши пошуки, вони розвели багаття й розігріли в казанку рештки сардин. І тільки тоді, коли вогонь майже вигорів, а над озером опустилися сутінки, Ноакс з’явився на краю обриву й почав бавитися листком, підштовхуючи його й накидаючись на нього з удаваною люттю. Він не дозволив їм доторкнутись до себе, проте від них не відходив, поки вони збирали речі і гасили вогонь, а потім з тихим нявчанням провів їх аж до мосту, тримаючись на відстані.
Коли вони вже перейшли місток, Мері оглянулася назад. Ноакс дивився їм услід і все ще нявчав, помахуючи хвостом. Мері здалося, що виглядає він зовсім не диким, а радше самотнім і розгубленим: останній утікач на острові…
— Я не можу залишити його, — тихо сказала вона сама до себе, але Саймон почув її.
— Якщо ти забереш його, буде ще гірше! І ми фактично не залишаємо його тут. Адже ми ще повернемось сюди.
Мері подивилася на нього. Навскісне проміння призахідного сонця, що скотилося до верхівок дерев, відсвічувалося в його очах, і вони мерехтіли, як і вода.
— Ми повернемося сюди завтра, — сказав Саймон.
А на острові Ноакс востаннє махнув хвостом, стрибнув у кущі і зник з їхніх очей.
Ніна Боден
Збігло літо
ПОВІСТЬ
Для середнього шкільного віку
Переклад з англійської Дмитра Грицюка
Малюнки Віктора Кузьменка
КИЇВ «ВЕСЕЛКА» 1991
ББК 84(3) Б75
Повість сучасної англійської письменниці про життя підлітків, про дружбу і готовність допомогти ровесникові, який потрапив у біду.
Nina Bawden
The Runaway Summer.
London, Victor Gollancz LTD, 1982
4804010100—095
Б 209.91.
М206(04)—91
ISBN 5-301-00858-7 (укр.)
ІSBN 0-575-01927-1 (англ.)
Боден Ніна.
Б75 Збігло літо: Повість: Для серед, шк. віку / Пер. з англ. Д. К. Грицюка; Мал. В. В. Кузьменка. — К.: Веселка, 1991. — 173 с.: іл.
