Читать «Перекручена реальність» онлайн - страница 140

А сини її начебто не розуміли, що їх мати їде у неволю. Вони буцали одне одного, а на прощання напівжартома кинули: «Ну що, мамо, полотном дорога!».

… Від’їжджаючи, Андре побачив на пероні знайому суддю.. Очевидно вона когось проводжала. Суддя виглядала зажуреною і дивилась кудись у далечінь… Письменник здивувався, що вона так просто стояла на вокзалі, наче звичайна смертна… Поряд з нею махав рукою рослий красень її віку і два хлопці… «І чого плакати?», – подумав Андре, роздивившись в очах судді сльози…- Чоловік, дорослі сини… Поважна і прибуткова професія».

2.

Назавтра суддя Дорош трохи запізнилася на роботу. Настрій був не з кращих. Суддям урізали зарплату й зараз вона сиділа й думала як поводитися надалі. Може відійти від принципів та познайомитися з новими адвокатами? Від цієї думки їй стало моторошно, втім…

Сьогодні засідання призначено на 16.00. Є час відпочити та подумати про своє… Знову активізувався Ігор. Та однаково їх стосункам – кінець. І не через секретарку… Причина була значно глибшою. Суддя Картуз мав неприємності із прокуратурою. Під нього копали, і наслідки могли бути непередбаченими. Тож краще триматись від нього подалі, хоча насправді його дуже не вистачало…. По-перше, свої у вищих ешелонах суддівського корпусу не завадять, а по-друге, він, таки, – фахівець найвищого класу… Та котре лихо менше, те й вибирають.

Раптом до кабінету ввійшла суддя Кононенко, якій нещодавно доручили вести кримінальні справи.

– Ольго Володимирівно, уявляєте, я дозволила представнику преси користуватися від час судового засідання диктофоном, а адвокат Брянцева, ну ви ж її знаєте, виступила проти!

– І ви задовольнили її вимогу? – запитала Ольга, побоюючись почути позитивну відповідь.

– Ні, але я не знаю, як мені поводитися наступного разу… Вирішила з вами порадитися. Одні колеги кажуть – можна, інші – не можна. Але то все – лірика… Журналіст запитав: «На якій підставі?» і процитував дев'яту статтю. Крім того, у мене в вухах й дотепер лунає лемент Брянцевої: «Я НЕ ХОЧУ, щоб мої слова записувалися й десь використовувалися!!!». Що ви скажете з цього приводу?

– Я скажу, що Брянцева просто не розуміє, що вона – вже адвокат, а не слідчий. Моя думка така, – розмішуючи ложечкою чай сказала суддя Дорош. – Я навіть не вглиблююся в питання про спірність запису процесу. Я протестую тільки проти кінокамери або фотозйомки в тому випадку, коли вважаю, що вони недоречні в тому чи іншому випадку… З сучасними технічними засобами ти ніколи не відстежиш, хто і що записує. Твоя справа – так шукати істину, щоб нічого не боятися. Адвокат Брянцева просто не звикла до того, що вона – публічна людина і у суді вона – не слідчий, а учасник відкритого публічного судового засідання. Ось, наприклад, у Дакоті…

Суддя Дорош зробила паузу, начебто ковтаючи чай. Насправді вона з гіркотою згадала Ігоря… Блискучий юрист, фахівець з високої літери – і так ганебно прогоріти… Заради чого? Хіба його донька не могла отримати вищу освіту в Україні?