Читать «Драматичні твори» онлайн - страница 23
Іван Карпенко-Карий
За драматургією І. Карпенка-Карого — майбутнє, бо це наша класика, яка ніколи не стдне байдужою наступним поколінням читачів і глядачів.
ДРАМАТИЧНІ
ТВОРИ
БУРЛАКА
ДІЄВІ ЛЮДЕ
Михайло Михайлович — волосний старшина. Омельян Григорович — писар.
Сидір — збірщик, прибічник старшини.
Петро Семен Дід
односельчане.
Микола Павло 1-й 2-й
чоловіки
3-й
4-й
О п а и а с — бурлака.
Олекса — молодий парубок, його племенник.
Галя — Олексина молода.
Олена — сестра Олекси.
П р і с ь к а — жінка Петрова.,
Г е р ш к о — жид.
Поштар.
Громадян е, десятники, парубки і дівчата.
Волосне правленіє. Стіл. За столом сидять писар, старшина і
Г е р ш к о.
ЯВА І
Старшина. Хто ж то базіка?
Г е р ш к о. Первйй — Петро. Він каже, що замість того* щоб заплатить недоїмку,— я з вами в кумпанії куповав у мужиків на громадські гроші хлі’б будущого урожаю з великою уступкою. Вредний зовсім чоловік! І так все розказує,
наче він там був. Декотрі хазяїни почали забивать йому баки, то він чуть не бив Дмитра. »
Старшина. Нехай собі чешуть язики! Собака бреше, а вітер несе. Що то вони щитать нас будуть, чи як? Я їх пощитаю! А холодна нащо? Поки що ціна підніметься, продамо хліб і бички, то й гроші покладем на своє місце; от їм і дуля, хоч би й до начальства дійшло.
Г е р ш к о. Аби все було гаразд — ви лучче знаєте.
Старшина. То-то.
Писар. Тут статистіка зовсім голову заморочила.
Старшина. Покиньте, пощитаємо свої діла.
Писар. То їсть, хоч пропади: одно — статистіка, а другое — скопленіє большое отписки.
Старшина. Беріть щоти. Кладіть. Ну, Гершку, кажи.
Гершко. Зараз. Я купив тисячу пуд пшениці на розписки. Скидки з пуда двадцять копійок проти ціни, яка буде восени, та проценту за те, що вперед дав гроші, з кожних трьох рублів — мірка жита або ячменю. Записали?
Писар. Записав.
Гершко. Тепер роздав п’ятсот рублів тим, що не схотіли хліба продавать під розписки, і кожний хазяїн з трьох рублів приніс за процент мірку пшениці або дві ячменю, що у кого було. Окрім того, кожний хазяїн повинен одробить один день за вигоду. ^
Старшина. Ну, це в розділ не піде. Це вже моє щастя, бо тілько ж у мене й буде що робить! Цього ви не записуйте в щот!
Писар. А скілько ж ячменю і пшениці принесли?
Гершко. Це треба подивиться, я з собою записок не брав.
Писар. Ну то так не дощитаєшся, це настояща статистіка!
Гершко. Найкраще ходім до мене, ми там удвох і по-щитаємось.
Старшина. Ай справді.
Писар. Ну, а статистіка? Лежатиме?
Гершко. Полеже, хіба так її зараз .і схопиш?
.Писар. Та вам байдуже, а мене становий знову буде лаять!
Старшина. Пусте діло. А ти, Гершку, все-таки наслухайся, що там горлата голота базіка, хоч вона і не страшна, та все ж лучче, коли знаєш. Тепер, слава богу, страшних нема. Був тут у нас митець бунтовать громаду. О, тоді погано було, а як Панаса не стало, то хоч дехто і дере горло, але на вітер, бо нічого не тямлять!