Читать «Чорна пантера i бiлий медвiдь» онлайн - страница 32

Рита. Нi-нi!.. А Лесик? (Злякано дивиться на Мiгуелеса. Хапливо поправля ться). А наша робота? Ти мусиш вести її далi. Чу ш, Корнiю?

Корнiй. Та сказав же. Рито...

Рита. Я бiльше як сорок хвилин не буду. Мiгуелес, це недалеко?..

Мiгуелес. Недалеко.

Рита. Я Анi два тiльки слова i зараз же назад. Я мушу тобi, Корнiю, неодмiнно щось сказати. Ну, я йду. (До Мiгуелеса). Ходiмте.

Мiгуелес. До побачення! (Виходять).

Корнiй ходить в задумi по хатi.

Ганна Семенiвна (обережно зупиняючи його). Нiю!

Корнiй. Що, мамо?

Ганна Семенiвна. Годi журитись, сину... Не можна ж так уже...

Корнiй. Я, мамо, не журюсь.

Ганна Семенiвна. Ну, як же не журишся? Всю нiч i ввесь день сидите обо , нiчого не їсте... щось дума те... Над чим там довго думати? Ну, горе, нещастя, а все ж таки журбою не поможеш йому. Дасть Бог, будуть ще дiти...

Корнiй (тихо). Нi, мамо, так бiльше дiтей у мене не буде... А, так не буде...

Ганна Семенiвна. Як "так"? Як же це "так" ?

Корнiй. Так, як була... Як було... Ну, мамо, треба говорити. Зараз не треба говорити...

Ганна Семенiвна. Та чому ж не треба? Як же то так було? Було, як у всiх людей бува . Що ти i говориш, сину?

Корнiй (посмiхаючись). Ага, от то i  сть, як у людей. От то i  сть...

Ганна Семенiвна. Так вiки було, сину.

Корнiй (так само). Ага, от то i  сть, що вiки.I От то i  сть... |

Ганна Семенiвна (тривожно). Та що ти, сину, говориш? Може, тобi.. голова болить? |

Корнiй. Буде, мама.. Я нiчого не знаю. От i вже... Я зараз нiчого не знаю... Я знаю, що  сть два... нi, три трупи в хатi.. От це я знаю...

Ганна Семенiвна (злякано). Господи, Нiю, що ти говориш?! Якi трупи? Де? |

Корнiй (посмiхаючись, показу  на хату Рити, на полотно й на себе). Он, он i ось... Ну, i годi, мамо. Годi... Iдiть до Лесика... Я хочу сам побути... Менi болить голова... Я хочу трохи спочити... Трохи спочити. От iменно... спочити б трохи... А там... Ну, йдiть, мамо, йдiть...

Ганна Семенiвна. Нiю... Тут хоче тебе бачити Снiжинка... Може б, ти з нею трошки пройшовся по вулицi... голова б посвiжiшала. Ти ж не спав, не їв. Не можна ж так...

Корнiй. Нi, мамо, я нiкуди не пiду. Я Снiжинку... Ну, що ж, я нiчого не маю проти Снiжинки. Нiчого...

Ганна Семенiвна. Так я скажу їй... (Голосно кашля , iде до веранди й одчиня  дверi).

Входить Снiжинка i говорить Ганнi Семенiвнi:

- Я трохи не замерзла. Добрий вечiр, Бiлий Медведю! (Пiдходить до нього).

Корнiй. Добрий вечiр... Ви були на верандi?

Снiжинка. Вечiр такий гарний, я собi гуляла там...

Корнiй (пильно дивиться на обох). Не треба було цього, мама.. А, не треба... Можна було прямо прийти...

Снiжинка. Я прямо й прийшла.

Корнiй. Ну, все одно.. Тiльки... негарно.

Снiжинка робить знак Ганнi Семенiвнi, щоб та вийшла. Ганна Семенiвна виходить.

Снiжинка. Що з вами. Бiлий Медведю?

Корнiй (просто). Хiба ви нiчого не зна те? Зна те ж, навiщо... цi комедiї? Мати дума , що ми вже побожеволiли... Сiдайте, Снiжинко.

Снiжинка. Сядьте й ви... Тут... на канапу...

Корнiй мовчки i важко сiда . Здалека чу ться гра на скрипцi.

Корнiй (тихо). Знов гра ...

Снiжинка. Це той iтальянець... Вiн тiльки вночi може грати...