Читать «Чорна пантера i бiлий медвiдь» онлайн - страница 30
Винниченко Володимир
Ганна Семенiвна. Нi-нi, лучче не йдiть!.. Буде гiрше... Буде гiрше... Не треба... Хай добродiй Мiгуелес...
Снiжинка. Ну, а... добродiй Корнiй як до мене?
Ганна Семенiвна. Корнiй нiчого... Я от що думаю: ви, Снiжинко, йдiть на веранду i сховайтесь. Я викличу сюди Риту, скажу, що добродiй Мiгуелес ма важну справу до неї... Як вона вийде, ви тодi через тi дверi iдiть до Корнiя й виводьте на веранду. А звiдти вже сюди та й до себе чи куди там. Тiльки дивiться, я буду кашлять, як можна йти... Щоб на неї не наскочити... От тiльки як її з дому вивезти? Я вже думала так, щоб добродiй Мiгуелес сказав їй, що приїхала одна її подруга, Аня Смирнова, вони дуже любляться - та заслабла i просить приїхати в отель. Тiльки ж чого записки нема?.. От горе.
Мiгуелес. Я скажу, що загубив записку!
Ганна Семенiвна. Aгa! Це нiчого. А як же тодi, як нiякої подруги не буде? Що вона подума ? Вона й так боїться, що... Ах, горе ж яке. Господи милостивий.
Мiгуелес. Та навiщо все це? Я просто з нею поговорю. Сеньйора Рита людина розумна i зрозумi , що не можна ж так весь час. Як ви дума те, сеньйоро?
Ганна Семенiвна. Ой, боюсь... Може б, їй це вже десь там сказали, щоб Корнiя витягнути?
Мiгуелес. Ну, добре! А як назива ться та подруга?
Ганна Семенiвна. Аня Смирнова.
Мiгуелес. Аня Смирнова? Добре.
Ганна Семенiвна. I от ще що: не показуйте й знаку, що ви що - небудь зна те. Боже вас борони! Так, наче нiчого не сталось. А то й не рушить нiкуди. I ви, Снiжинко, слiдiть же, як я буду знак давати... Буду кашлять, значить можна йти. I до нього в кiмнату, i сюди.
Снiжинка. Добре.
Ганна Семенiвна. От, Господи, до чого дожила на старiсть! Ну, та що ж зробиш?..
Мiгуелес. Чекайте, сеньйоро... Менi зда ться, що сеньйоритi Снiжинцi треба пiдождати на верандi доти, доки сеньйора Рита не вийде зовсiм, бо вона може вернутись i не застати...
Ганна Семенiвна. А правда, правда... Ох, i не раз, мабуть, ще вернеться... Та чи й пiде Ще? .
Мiгуелес. А потiм ще: ця сеньйорита, Аня Смирнова, блондинка чи брюнетка? I яка з себе?
Ганна Семенiвна. Не бачила, не знаю... Фотографiю бачила, зда ться блондинка.
Мiгуелес. Гм! Ну, та нiчого! Якось викручусь... Iдiть уже.
Ганна Семенiвна. Ну, Снiжинко, ховайтеся... Iду...
Снiжинка виходить на веранду, а Ганна Семевiвна - в кiмнату Рити. Мiгуелес схвильовано ходить по атель .
Снiжинка (визираючи iз дверей тихо). Мiгуе-лес!
Мiгуелес. Що?
Снiжинка. Ви її довше не пускайте додому.
Мiгуелес. Добре.
Снiжинка хова ться, а вiн знов ходить. Виходять Рита й Ганна Семенiвна.
Рита (в чорному, дуже блiда, на лицi строга, хмура задума). Добрий вечiр, Мiгуелес. Що ви менi хочете сказати? Вибачайте, я з вами не можу довго говорити, я дуже зайнята.
Мiгуелес. Дуже вибачаюсь. Але справа не моя, а... одної особи, яка сьогоднi приїхала в Париж i хоче вас бачити. По дорозi вона дуже заслабла i зовсiм хвора зараз...