Читать «Полювання на Сетавра» онлайн - страница 6

Мак Корк уже стояв поруч Аханьяна. Він був ще худіший, ніж здалося Пірксу спочатку; незважаючи на випнуті вуха, трикутний череп, майже невидні брови та непевного кольору волосся, доктор справляв напрочуд приємне враження. Перш ніж почати говорити, він зняв окуляри в сталевій оправі, немовби вони йому заважали, і поклав їх перед собою на столі.

— Я не буду брехати, твердячи, ніби ми допускали можливість такого випадку. Але, крім математики, кібернетик мусить мати в голові бодай щіпку інтуїції. Саме тому ми досі не наважувалися віддати нашу модель у серійне виробництво. Під час лабораторних дослідів Мефісто — так зветься наша модель — діяв бездоганно. Сетавр відрізняється від нього кращою врівноваженістю збуджування та гальмування. Так, принаймні, я вважав раніше, спираючись на літературу, — тепер я цього далеко менше певний. Назва «Сетавр» відгонить міфологією, але це всього лиш абревіатура. Вона походить від слів «Самопрограмований Електронний Трійковий Автомат Рацемічний», оскільки для синтезу його мозку застосовуються псевдокристалічні монополімери як правого, так і лівого обертання. Але це, далебі, тепер не суттєво. Цей автомат має лазер для гірничих робіт, фіолетовий лазер; а енергією для передавання імпульсів забезпечує його мікрореактор, що працює за принципом холодної ланцюгової реакції, завдяки чому Сетавр, наскільки я пам’ятаю, здатний розвивати миттєву потужність у 45 000 кіловат.

— Як довго? — запитав хтось.

— На наш погляд, вічно, — негайно відповів худий доктор. — В усякому разі, протягом багатьох років. Що ж, власне, могло скоїтися з цим Сетавром? Висловлюючись просто, я гадаю, що він дістав по голові. Удар мав бути надзвичайно сильний, але зрештою будинок, падаючи, навіть на Місяці може пошкодити череп з хрому й нікелю. Що ж сталося в результаті? Ми, щоправда, ніколи не проводили таких дослідів, вони коштували б надто дорого, — Мак Корк несподівано всміхнувся, показавши дрібні, рівні зуби, — але взагалі відомо, що яскраво виражене локальне пошкодження малого, тобто порівняно простого мозку, чи, іншими словами, звичайної цифрової машини викликає цілковите руйнування всіх функцій. Проте чим ближче ми підходимо в моделюванні процесів до людського мозку, тим більшою мірою цей складний мозок набуває здатності функціонувати, попри часткові пошкодження. Мозок тварини, наприклад кота, має певні центри, подразнення яких викликає атакувальну реакцію, — зовні вона виглядає як приступ агресивної люті. Мозок Сетавра побудований інакше, він має генеральний привод, мотор активності, яка може бути скерована в різні способи і різними каналами. Мабуть, сталося коротке замикання цього центру активності з пущеною в дію програмою руйнування. Я, звичайно, дуже все спрощую.

— Але звідки це руйнування? — запитав той самий голос, що й хвилину тому.

— Як уже казано, цей автомат призначений для гірничих робіт, — відповів доктор Мак Корк. — Його завдання — пробивати штольні, штреки, свердлити скелі, дрібнити надтверді мінерали, одне слово, порушувати матеріальну єдність, ясна річ, не скрізь і не всього, але в результаті травми це завдання могло набрати узагальненого характеру. Можливо, моя гіпотеза не відповідає дійсності, але ця сторона справи, чисто теоретична, матиме для нас значення пізніше, коли його вже буде розчавлено. А зараз поговорімо про найважливіше — на що здатний Сетавр. Він може пересуватися з швидкістю до 50 кілометрів на годину незалежно від характеру місцевості. Він не має ніяких точок змащування, — усі суглоби й інші тертьові поверхні працюють на тефлоні. Він має магнітні підвіски, його панцир не проб’є ні пістолетна, ні гвинтівкова куля. Таких дослідів ніхто не проводив, та я гадаю, що тільки протитанкова гармата… Але ж у нас їх нема, правда?