Читать «Нікомахова етика» онлайн - страница 60

(13) Див. :1103b21-3, 1105b25-8.

5. Серед витрат є такі, які ми вважаємо почесними (τα τίμια), наприклад витрати [20] на [шанування] богів (τα περί θεούς), присвятні (τα αναθήματα) дари, споруди і жертвопринесення, так само як і все взагалі пов'язане з божеством, а також все те, що охоче роблять з честолюбства для загального блага, наприклад коли думають, що треба блискуче спорядити хор або трієру або влаштувати бенкет для всього міста.

У всіх цих випадках (εν απασι), як вже було сказано, враховується діяч: хто це [25] такий і чим він розпоряджається (τίνων Υπαρχόντων). Адже витрати повинні бути достойні того й іншого, тобто відповідати не тільки ділові, але й діячеві. Тому бідняк не зможе бути пишним: адже у нього немає стільки, скільки витратити пристойно; і хто візьметься -дурень (о ηλίθιος), бо це всупереч і достоїнству, і належному (το δέον), а тільки те, що правильне (το Ορθώς), згідне доброчесності. [30]

Пристойні ж такі витрати тим, у кого є достатні [кошти, байдуже] чи самі вони нажили їх чи отримали від предків або друзів, а також тим, хто благородний, знаменитий і тому подібне, тому що в усьому цьому присутні велич і достоїнство.

Отже, пишна переважно така людина, і пишність [виявляється] в таких витратах, про які [35] вже було сказано: адже вони самі величні і почесні. У приватних же справах пишне те, що 1123а буває один тільки раз (ε'ΐσάπαξ), як то весілля чи ще щось подібне, а також те, про що клопочеться весь поліс(14) чи шановані [громадяни] (οι εν αξιώματα); крім того, пишними бувають зустрічі і проводи чужоземних гостей, подарунки і віддарювання. Пишний витрачається, звичайно ж, не на себе самого, але [5] на суспільні справи, а подарунки чимось схожі на присвятні дари [богам].

Пишними є й ті, що влаштовують оселю (Ь Οίκος), достойну [їхнього] багатства (адже прикраса (Ь κόσμος) є сама до певної міри ним), а крім того, пишний тратиться більше на такі речі, які порівняно довговічні (а це й є найпрекрасніше), і на те, [нарешті], що належне кожному окремому випадку-тому що не одне й те ж личить [10] богам і людям, храмам і гробницям. І оскільки кожна з витрат пишного в своєму роді велична, найпишнішою <безумовно> є велика [витрата] на велику [справу], а пишною до певної міри - велика для даних обставин, причому розрізнюється велике з точки зору самої справи або речі і з точки зору витрат; адже найкрасивіший м'яч або лекіф(15), звичайно, має пишність [15] подарунка дитині, але ціна [цього подарунка] нікчемна і скупа. Тому ознака пишної людини - чинити пишно, якого б роду не була справа (бо таке не легко перевершити), і затрачуючи по достоїнству. Таким, отже, є пишний.