Читать «Нікомахова етика» онлайн - страница 30

З відношенням до майна пов'язані і інші схильності (ос'І διαθέσεις). Дотримування середини тут - пишність (ή μεγαλοπρέπεια) (пишний адже не те ж, що щедрий: перший виявляй себе у великому, другий - у малому), а надлишок тут - несмак і банальність [20] (ή άπειροκαλία καΐ ή βαναυσ'ια) і недостача - дріб'язковість (ή μικροπρέπεια). Ці [вади] відрізняються від тих, що співвідносяться із щедрістю, а чим саме, буде сказано нижче(17).

(16) Див.: 1119b19-1122а16.

(17) Див.: 1122а20-29, 1122b10-18.

По відношенні до честі (ή τιμή) і безчестя (ή όαΐμ'ΐα) дотримування середини - це величавість (f] μεγαλοψυχία), надлишок іменується якоюсь бундючністю (ή χαυνότης), а недостача - приниженістю (ή μικροψυχ'ια).

Подібно до того як, за нашим судженням, щедрість співвідноситься з пишністю, відрізняючись <від неї> тим, що має справу з незначними речами (περί μικρό), так і [25] якась інша схильність співвідноситься з величавістю, оскільки величавість пов'язана з високою честю, а ця схильність - з невисокою. Адже можна прагнути до честі стільки, скільки належить, а також більше чи менше, ніж належить, і той, чиї прагнення надмірні, - честолюбний (φιλότιμος), чиї недостатні - нечестолюбний (αφιλότιμος), той же, хто дотримується середини (Ь μέσος), [30] не має назви (ανώνυμος). Не мають назви і [відповідні] схильності (α'ι διαθέσεις), за винятком честолюбства (ή φιλοτιμία) у честолюбця. Звідси випливає, що крайнощі (о'І άκροι) присуджують собі найменування проміжку і ми іноді називаємо того, хто тримається середини, честолюбним, а іноді нечестолюбним і хвалимо то 1108а честолюбного, то нечестолюбного.

З якої причини ми так робимо, буде сказано згодом(18), а зараз поміркуємо про інші схильності застосованим тут способом (κατά τον ύφηγημένον τρόπον).

(18) Див.: 1108b11-26, 1125Ш-18.

Можливий надлишок, недостача і дотримування середини у зв'язку з гнівом (περί την οργή), причому відповідні [5] схильності, очевидно, безіменні; і все ж, називаючи витриманою (πράος) людину, що тримається в цьому середини, називатимемо дотримування середини рівністю (πραότης), а з людей крайнощів той, у кого надлишок, нехай буде гнівливим (οργίλος), і його вада гнівливістю (όργιλότης), а у кого недостача - якимсь негнівливим (αόργητός τις), і його недолік - негнівливістю (αοργησία).

Існують ще три [види] дотримування середини, в одному вони подібні, в іншому - різні. Всі вони стосуються [10] взаємин [людей] за допомогою слів і вчинків (περί λόγων και πρόίξεων κοινωνία ν); а відмінності їхні в тому, що один [вид] пов'язаний з правдою (ταληθές) в словах і вчинках, а два інших-із задоволенням (το ηδύ); це стосується як розваг, так і [взагалі] всього, що буває в житті. Тому слід сказати і про це, щоб краще зрозуміти, що дотримування середини [15] похвально в усьому, а крайнощі і не похвальні, і не правильні, але гідні [лише] осуду. Звичайно, і тут здебільшого немає назв, а тому слід спробувати, як і в усьому іншому [раніше], і тут створити імена задля ясності викладу і простоти засвоєння.