Читать «Биті є. Макс. Книга 2» онлайн - страница 175

Зрозуміло…

Макс тоскно дивиться повз матір. Що далі?

Володимир Гнатович заплющує очі. Пані Женя підхоплюється.

- Ходімо на кухлю, Максимчику. Хай тато перепочине.

Трюфель, чай. Вершки, полуниці. Пані Женя всідається за

стіл навпроти сина. Й жестом не виказує справжніх почуттів: оце б обійняла ріднесенького, обцілувала. Жодної з образ не згадала 6. Повернувся!

- Смачно?

Макс дивиться у чашку.

- Мамо… Я тут подумав. Тато став хворіти… Треба їхати в Європу. В нормальну клініку. На діагностику.

- Ой, я тебе прошу! - відмахується пані Женя. - Нічого з твоїм татом не станеться. Прислів’я чув? “Хто хворів? Дідо. А хто помер? Баба!”

Макс полотніє.

- Так я і кажу… Давайте всі разом поїдемо… Чому (3 вам із татом не перевірити здоров’я…

- Ти - наші ліки, - не втримується, штрикає пані Женя. - Аби без фокусів… Гарцювали б, як молоді.

Замовкає, раптом змахує сльозу.

- Максимчику… Кінчай чудити! Бо ми тут без тебе…

- Мамо, мамо… - підхоплюється, обіймає матір, серце стискає безпорадним жалем. - Закінчив! їй-богу! Ти ж знаєш - я ніколи не брешу.

- Кому? Людям не брешеш? Ото диво! Ти сам собі не брехати навчися! - вражає у серце.

- Прошу.,.

- .. .Тата з тією фабрикою так підставив! Ворог там у нього… А в пику йому зацідити не міг?! Треба було гроші фінькати?!

- Матусю…

- …А я так мріяла! Аби онуки. Щоб женився…

- Геть не проти!

- На хвойді отій? - пані Женя обурено дивиться на сина, бідкається щиро: - Де ти їх знаходиш? На смітниках? Любу ту! Юлю цю! Хіба нормальних дівчат мало? От Нані Новаковська… Феноменальна дівка! Розумна, красива. І батько її нам… цілком підходить.

- Нані?

- Ще скажи, що не подобається! Бачила, як дивився на неї у тому селі, де ти зопалу бусик татарам подарував.

- Нані? - повторює тоскно. - Обіцяю… Завтра ж зателефоную Нані. Дякую, що нагадала… Нані?.. Так. Варто познайомитися ближче.

Пані Женя звеселяється на очах.

- Спершу Юлю свою жени втришия! Бо Нані не дєшовка силіконова! Дізнається, що у тебе коханка тирлуєтьея, - які знайомства?!

- Слушно, - Макс підводиться. Відчайдушний страх за матір перемішується зі здивуванням і міцною гидливістю - роками настоювалася.

- Куди ти, синочку? Казав, залишишся…

- Не відкладатиму… Зараз Юлю додому відправлю. Завтра зранку зателефоную, - говорить від дверей, бо ще мить тут - і зірветься.

Мати подається за сином, хапає за руку, заглядає в очі і раптом шепоче:

- Скажи… Дідо тобі багато залишив?.. Мільярд маєш?

- Маю…

Вискакує на повітря - нема! Літній вечір закрив сонцю очі, та спека не вщухла. Крутить листя у довгі трубочки, наче вправний майстер сигар. ГІіт заливає очі. І Макс думає: нащо той ка- дуцей, коли є речі, від яких не відкупитися? Перед очима руда дівчина з картонною табличкою. Ти ще…

Біля автівки тупцює вірний Продан.

- Додому!

А вдома - пекло. У Перепечаєвих хоромах зламалася файна система вентиляції. Юля стоїть посеред спальні - гола. Обмоталася вологим простирадлом.

- Помираю від спеки, Максе…

Макс сідає край ліжка.

- Юлю… Ти… не подобаєшся моїй матері… - говорить глухо.

Дівчина завмирає. Довге русяве волосся - чорною тінню на обличчя.