Читать «Крижінка» онлайн - страница 12
Вілл Макінтош
З нижніх рівнів чулися обітниці молодят: сильний упевнений голос нареченого і безбарвний жаб’ячий – нареченої.
– Мене не стане на твоє оживлення, кохана, – сказала Міра, – але я зібрала достатньо, щоб підібрати тебе. Тобі це підійде? Чи залишишся ти зі мною до кінця нашого життя?
Мертві не можуть плакати, але Жанетта намагалась – не було тільки сліз.
– Так, – сказала вона. – Це в тисячу разів краще, ніж «підійде».
Міра посміхнулась і кивнула.
– На це знадобиться кілька днів. – Вона торкнулася Жанеттиної холодної щоки. – Ти й оком змигнути не встигнеш. Це востаннє ти муситимеш померти.
– Обіцяєш?
– Обіцяю.
Міра простягла руку, і Жанетта померла. Востаннє.
