Читать «Історії в дев"яти книгах. КнигаІІІ: Талія» онлайн - страница 52

26.2. Страшний південний вітер – це самум, який справді міг засипати піском ціле військо, як це бувало з караванами.

27,1. Про священного бика Апіса вже йшлося в кн. II, розд. 38. У грецькій міфології Епаф (Епафос) уважався за сина Іо, яка, перетворена на корову, знайшла притулок у Єгипті. Там вона народила Епафа, і він згодом став царем. Його жінкою була Мемфіда, дочка бога Нілу. Від їхньої дочки Лівії було названо сусідню з Єгиптом країну.

28,1. Названі ознаки священного тельця Апіса у формі жука (скарабея) та орла (грифа), очевидно, мали із справжніми формами тварин не більше схожості, ніж, напр., сузір'я Лева із справжнім левом тощо.

29,1. Плутарх повідомляє, ніби Камбіс не тільки вбив Апіса, але й кинув його труп собакам. Це повідомлення, як і Геродотове, не відповідає дійсності. На саркофазі, датованому 524 роком до н. є., зберігся напис про урочистий похорон Апіса, в якому сказано: «Камбіс, цар Горішнього та Долішнього Єгипту, присвятив великий саркофаг своєму батькові Осірісу». Апіс уважався за втілення цього бога.

30.1. Перське ім'я цього Смердія було Бардія.

30.2. Згідно з написом Дарія на Бехістунській скелі вбивство магів відбулося ще до походу в Єгипет і залишалося таємним. Під час відсутності Дарія, використавши незадоволення недавно завойованих країв, маг Гаумата захопив владу в Персії 2 квітня 522 р. до н. є. Його ворогом був Гістасп (Віштаспа). Гаумату було вбито 29 вересня 522 р.

31.1. У Кіра і Кассандани було три дочки: Атосса, Артістона і ще одна, ім'я якої тут не названо.

31.2. В «Авесті» такі кровозмішні шлюби визнаються цілком законними, зокрема вони були властиві магам.

31.3. Ідеться про Атоссу, яка була по черзі дружиною Камбіса, мага псевдо – Смердія (Бардії) і, нарешті, Дарія.

32,1. Ця розповідь не узгоджується з повідомленням про те, що вбивство Смердія було таємним.

33,1. Священною хворобою називалася падуча хвороба, або епілепсія.

34,1. Розповідь про вбивство сина Прексаспа Камбісом є вигадкою. II мета показати, що Прексаспа було покарано в цей спосіб за вбивство сина Кіра.

35,1. Тут Камбіс діє так, нібито він був елліном, бо в греків бог Аполлон уважався за найкращого лучника серед богів.

37.1. Святилище Гефеста, тобто храм бога Птаха в Мемфісі (кн. II, розд. 101).

37.2. Назва «патаіки», очевидно, пов'язана з іменем Птаха. Ці патаіки були огрядними карликами, з довгими руками, з почту Осіріса. їх уважали за дітей Птаха. Вони були схожими на фінікійських Кабірів.

38.1. Назва «калатії», можливо, має в своїй основі давньоіндійський прикметник «кала-», що означає «чорний», а чорношкірним було тубільне населення Індії, так звані дравіди.

38.2. Слово «номос» (буквально – закон) у Піндара має інше значення. Ідеться про «природний закон», тобто, що «сильніший має керувати слабішим».

39.1. Наприкінці VI ст. до н. є. Самос за владарювання там Полікрата був наймогутні-шою державою серед іонійських міст. Полікрат захопив владу в 531 р. до н. є., і так звана талассократія (панування на морі) самосців тривала до 515 р. Дружба Полікрата з Лігда-мом, наксоським тираном, і його вороже ставлення до лесбосців уважається за його можливу дружбу з Пейсістратом, афінським тираном.