Читать «Терновий вінець України» онлайн

Росіє!

…325 років тому у Переяславі ми дали одне одному лицарське слово на побратимство, на єдність, на вірність. Кожен з нас вщ того тривожного дня посіяв безліч різних зерен у землю кількох поколінь.

Вже четверте століття, Росіє, ми йдемо спільним ланом, пожинаючи врожай, заповіданий прадідами, який же то урожай?

На сцені соціяльного базару буде дана однозначна відповідь: Україна і Росія — рівні серед рівних, дві великі сестри, зростають. квітнуть і йдуть до сяючих вершин. Україна дає стільки-то сталі, чавуну та вугілля, хліба і сала, випускає ось таку лявину книг, має стільки-то мільйонів студентів, учених та героїв праці!

Проте ці плякатні визначники, Росіє, втомили дух України. Вона відкидає їх з огидою і показує на своє чоло.

Глянь на моє чоло, Росіє,— ти побачиш терновий вінець? Так, результат багатовікової спілки наших народів — Голгота України — окраденої, замученої, оббріханої, розп'ятої.

Не поспішай лютувати, Росіє! Задумайся і згадай минуле: твоє духовне падіння і наша ганьба почались в той самий день, коли ми, не розпізнавши гадючого духу московських тиранів, відкрили Золоті Ворота України до тебе, Росіє, і що приплинуло до мене? Все відбувалось на історичному полі, нічого не можна приховати.

Ти отримала наші багатющі землі, Росіє, а на додачу — трудящі руки і мистецькі душі, рівних яким мало у світі. Ти безжально пожирала наші багатства і безсоромно смоктала творчий геній України, привласнюючи собі пріоритет і славу. Ти прикрила убогість і нікчемність своїх царів і опричників нашою піснею, нашою науковою думкою, звитягою наших лицарів. А натомість?..

Ти зруйнувала колиску свободи — Січ Запорізьку, дивовижний витвір еволюції, який міг би на кілька століть наблизити епоху волі і народовладдя. Ти привласнила собі все, що було пов'язане з історією запорізьких лицарів духу — клейноди, архіви, легенди, пісні. Ти наклала вето на саму пам'ять про них, бо жахаєшся їхнього воскресіння у духосфері сучасности.

В цьому діялозі не варто перераховувати всі факти та імена, архіви твоїх жандармських катакомб мають все, щоб освіжити пам'ять. Тому згадаю лише основне.

До спілки з тобою український нарід виборював свою суверенність, свою волю і в тій борні гартував душу, творив пісню і високу мисль космічного всеохоплення. Ми не грабували чужих багатств і не захоплювали чужих земель. Жадаючи волі, ми шанували волю сусідів. Ми не мурували в'язниць, не городили кордонів, не творили кріпаків з вільних громадян. І коли якийсь український старшина ставав вельможею і захоплювався февдальними привілеями шляхти, то він сам одривався від духу матері України, стаючи її ворогом і прислужником опресивних сусідів.

Наша щирість веліла бачити у сусідів такий же духовий стрій, як і в собі. Це була жахлива помилка.

Закон з'єднаних посудин ілюструє історичну ситуацію нашого єднання. Духовий та економічний вакуум Московщини нездоланно смикнув до себе все, чим була багата і славна Україна. А щоб волелюбне серце народу не могло дати відсіч зрадникам і дворушникам — необхідно було знищити віковий корінь сили і вільности — інститут козацтва та кобзарства — ці два крила українського генія.