Читать «Цікаві досліди» онлайн - страница 8

Ахванасiй. Га-га-га-га! (Регоче.)

Веронiка. Савка, не пиздь, я не винєсу.

Савка. Винєсєш.

Савка пиздить Анжелу, Веронiку i Жанну. В результатi, на полу лежать п'ять тiл без ознак життя.

Савка (чуха потилицю). Пиздєц, на хуй.

Ахванасiй. А тепер шо робить будем?

Савка (шуткує). А будем хуєм груши збивать.

Ахванасiй. От погуляли ми сьогоднi! Особєнно я iржав, коли ви тьолок пиздiли. От пiздєц!

Савка (мєтко подитожує). В етой жизнi так, Ваня: хто умнєє, тот i прав.

Ахванасiй. Ги-и.

Завiса

Герой нашого часу. Повiсть друга

Дiйовi особи

Савка, герой нашого часу.

Ахванасiй, учень Савки.

Горгона Пилипiвна, сестра впиздженої Савкою Митродори Пилипiвни.

Хабiбулiн, кунак Савки.

Єгорка Iванцов, геолог i дурний кацап.

Васiлiса Єгоровна, женщiна мужской мєчти.

Дiя перша.

Страшне провалля, над яким жахливо лiтають орли. Над самим краєм провалля стоять Савка i Ахванасiй й плюють униз.

Савка (плює униз). Пригай, нахуй!

Ахванасiй(плює униз). Ну його в пизду, блядь!

Савка(показує на орла). Дивись, блядь нахуй.

Савка бере каменюку i мєтко швиря в орла. Пiдбитий орьол камнєм падає вниз.

Ахванасiй. Савка, а шо ти кинув?

Савка. Гранату.

Обидва регочуть. Деякий час Савка i Ахванасiй з цiкавiстю дивляться вниз.

Савка (плює униз). Пiздєц, нахуй.

Ахванасiй (плює униз). Мєткость рук, блядь, i нiкакого мошенства.

Дiя друга.

Аул. Бiля аулу сидить Хабiбулiн i пале люльку, набиту кiзяком. Входять Савка i Ахванасiй. В руках у Ахванасiя забитий орьол.

Ахванасiй (до Хабiбулiна). Стоїмо, бля, а вiн летить, бля, так Савка як запиздячить, бля. Кажу: «Пiздєц, нахуй», — а Савка: «Нiхуя собi». - та палкою як переїбе, каже: «Чмо йобане». Знаєш Савку? А я забрав, оце борщ зваримо. Нiхуйово погулялi.

Савка (плює). Нє дєлай волни, Хваня.

Хабiбулiн (осматрює забитого орла). По-вашему, ето сич називається?

Ахванасiй. Шо за сич. блядь, нiхуя не просцу.

Савка (внєзапно). Чурка йобаний, блядь, чєрєз мiнуту вiжу борш на столє, кругом всьо блєстiт-свєркаєт! Шо не ясно, бля?

Хабiбулiн бистро зникає, несучи з собою орла.

Ахванасiй. Йобанi чурки заїбали, нахуй.

Ахванасiй пiдбира люльку, набиту кiзяком, покинуту Хабiбулiним, i пале її. Мимо проходить Горгона Пилипiвна, сестра забитої Савкою Митродори Пилипiвни, вдягнута туристкою.

Ахванасiй. Диви, Савка, мамка нехуйова.

Савка. Я таких мамок, Хваня, тоннами на хую вєртєл.

Ахванасiй. Було б время, можна було б зайнятися. Неохота тока мудохатися.

Горгона Пилипiвна. Рєбята, ви нє студенти, случайно?

Савка (спльовує). Ми доктори, нахуй.

Горгона Пилипiвна. Зачєм же ви так грубо? Я к вам по-харошему. Вот у мєня сєстра в городє, она тоже студєнткой била, так, знаєте, iнтересно — новая жизнь. А у молодьожi сєйчас вообщє тяга к знанiям. Я б кажется всьо б отдала, чтоб знов ето всьо пєрєжiть — такой ето кайф. Так чтолi по-вашему називаются етi ощушєнiя? Ви нє смотрiтє, што я старая, я вашi етi молодьожниє слова знаю, сама такая була. I випить могу, i поговорiть, i поспорiть. Ну от, скажiте. — хто ваш любiмий поет? У мєня такоє мнєнiє, єслi чєловєк нє любiт поезiю, он сам сєбя обкрадиваєт, мнє жалко такого чєловєка! Iлi, когда я вiжу молодой, культурний чєловєк бьйот кота, ето ж он сам сєбя обкрадиваєт, ето ж он нє кота бьйот, а сєбя! А ви говорiте, для мєня єслi чєловєк нє любiт прiроду, нє любiт животних, нє знаєт поезiю родного края, он для мєня нє существуєт!