Читать «Фрау Мюллер не налаштована платити більше» онлайн - страница 70

Її психотерапевт вважала, що спробами деформувати власну фігуру та сховатися під панцирем одягу Ева прагне захиститися від себе самої, від страху прийняти себе такою, якою вона є. На думку лікарки, Ева так і не змогла відокремити свої власні бажання й прагнення від того, чого очікувала від неї мати й решта оточення. І тепер, що б вона не робила, їй здається, що вона не виконує покладених на неї сподівань, хоч сама для себе давно зрозуміла, що ці плани не є її власними й вона навіть не ставить собі за мету реалізовувати їх.

Чоловік почав зраджувати Евиній матері не відразу, але стосунки їхні зіпсувалися через кілька років після народження сина. Як вважала психотерапевт, братові не пощастило ще більше, бо негативний вплив матері на його життя виявився сильнішим, ніж на життя доньки. І це, з її таки точки зору, цілком природно — матерів завжди тягне до синів, а татусів — до доньок. Евин батько теж частіше брав із собою на полювання доньку, ніж сина. Натомість мати водила з собою сина навіть на деякі зовсім неформальні вечірки. Завдяки цьому Ева навчилася стріляти, коли їй було шість, а її брат уперше покурив трави в неповних вісім. Евині батьки пишалися тим, що ставляться до своїх дітей як до дорослих. У їхній сім’ї не існувало табу. І щойно діти вперше поцікавилися тим, звідки взялися, батьки відверто розповіли їм про секс і почали давати з собою до школи презервативи. В Еви це було в третьому класі, а в її брата — у четвертому. Мати з батьком не соромилися переодягатися при дітях, не ховали відеокасет із порнофільмами, а кілька разів Ева випадково втрапила до їхньої спальні, коли вони кохалися, не зачинивши дверей. На думку лікарки, цією надмірною інтимністю дорослі остаточно травмували дитячу психіку Еви та її брата, закладаючи ґрунт для майбутніх емоційних та сексуальних проблем. І тепер, у дорослому віці, Ева та її брат продовжують мимоволі відтворювати ситуації з дитинства, виступаючи в сексі лише пасивним об’єктом для когось, об’єктом, який не відчуває від цієї ролі задоволення, а лише страх. Так відбувається через те, що вони не можуть вийти з ролі дитини, яку дорослі насильно втягнули у своє сексуальне життя.

Бруно, Евин брат, постраждав від цієї дитячої травми більше за сестру. Тобто, якщо бути зовсім точним, то постраждав не так він сам, як його сім’я. Хоча спершу, коли батьки довідалися про гомосексуальність доньки, то переживали якраз за неї. Брат на тоді був щасливо одружений і навіть, попри свої постійні зради, зумів зберегти доволі гармонійні стосунки з дружиною та з усіма трьома своїми дітьми — найстарший уже був старшокласником. Але поступово ця гармонія ставала дедалі хиткішою. Зради почастішали, а толерантне ставлення дружини до них призвело до того, що він більше не крився й відверто розповідав у подружньому ліжку про нових коханок, радячись навіть щодо подарунків їм. Потім у нього почалися проблеми еротичного плану, й ось уже кілька років він не здатен кохатися з власною дружиною. Бруно переконаний, що продовжує кохати дружину, як і раніше, і від цього обоє страждають ще більше. Терапія наразі не дала позитивних результатів. Вплив токсичної матері, на переконання психотерапевта, зруйнував цілісність особистості Евиного брата, і тепер його голова працює окремо від емоцій, а сексуальні бажання не пов’язані з почуттями. Він ставиться до жінок так само, як мати ставилася до нього: скаржилася йому на батька й давала ілюзію дорослості та найбільшої у світі близькості, а потім, увечері, замикала двері його спальні й ішла до інших чоловіків — до батька або на якусь вечірку. Тоді, у дитинстві, він сприймав це як зраду, а водночас несвідомо засвоїв це і як єдину модель поведінки між чоловіками та жінками. Її він тепер мимоволі відтворював і в стосунках із дружиною. Сексуальні відчуття стали для нього чимось цілковито відокремленим від емоцій, тому він не здатен зберегти їх у родині, з якою його зв’язують справді сильні почуття.