Читать «Фрау Мюллер не налаштована платити більше» онлайн - страница 53

Ця прив’язка задоволення до відповідальності була в усьому цьому заплутаному комплексі відчуттів найбільш химерною штукою. Христині було цікаво, де, у який момент її психіка вирішила, що найпростішим і найпевнішим способом уникнути відповідальності за чиєсь і за своє розчарування є добровільна відмова від свого задоволення. А ще більше їй було цікаво, яким чином їй вдалося позбутися цього після стількох років борсання в напруженому клубку негативних емоцій, які все більше мучили її та примушували шукати нових і нових винних.

Іноді її охоплював тотальний сумнів і вона вже не була так певна, що еротичні уподобання — це мимовільний процес, яким неможливо керувати і який неможливо спрямовувати. І вона вже не відкидала настільки ж беззастережно, як колись, сумнів у тому, що її ж власна психіка, яка так довго дурила її, могла підвести і в іншому — наприклад, хибно переконати в домінуванні лесбійських схильностей. Можливо, хибність і правильність — це також не абсолютні, а відносні величини й ніякої раз та назавжди визначеної сексуальної орієнтації не існує, а все залежить лише від спонтанних бажань і настроїв у той чи інший момент. А можливо, усе ще гірше і спонтанність та некерованість, ця найбільша чеснота сексу, — така ж ілюзія, як і все інше, і насправді всі підсвідомі й напівсвідомі бажання, прояви, потяги, відчуття — це просто інтелектуальні конструкції. Можливо, найбільша жорстокість старішання якраз і полягає зовсім не у фізіологічних тілесних проявах, а в цьому тотальному процесі втрати безспосередності й щирості в сприйнятті світу й власних відчуттів. Коли все, що раніше сприймалося інтуїтивно та на віру, тепер перетворюється на складні інтелектуальні конструкції, за допомогою яких твоя власна психіка намагається маніпулювати тобою. І задоволення більше не є просто відчуттям, від якого стає радісно, а перетворюється на складну теорію, у якій значно більше вимученого самоствердження, ніж самого задоволення. У центрі цієї теорії опиняються різноманітні нюанси, перешкоди й недоліки, що спричиняють утрату задоволення. І процес, який планувався як чистий гедоністичний акт, через це перетворюється на болючу процедуру самоаналізу й пошуку причин, наслідків, винних, рецептів, заборон, рекомендацій — чого завгодно, тільки не чистого задоволення в його первинній, не зіпсованій надмірним осмисленням формі.

Хоча, з іншого боку, тепер їй уже не було настільки ж важливо, як колись, усвідомлювати свою орієнтацію, її тривкість, незмінність, відсутність у цьому жодної «неправильності». Етап, коли вона боролася сама з собою і з суспільними стереотипами за право на все це, давно минув. Тепер їй було глибоко байдуже, що думають про неї та її уподобання інші. Важливо було розібратися зі своїми власними думками й відчуттями.