Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 4

Це є прямим свідченням того, що нащадки одеських козаків гідно вшанували пам’ять своїх предків відновивши могили з мальтійськими (козацькими) хрестами. Козаки також захищали, на початку 90-х років ХХ ст. великий козацький цвинтар на Шкодовій горі, тому що там хотіли побудувати гаражі для автомобілів використовуючи хрести як будівельний матеріал, відбувалися навіть сутички та численні судові процеси.

Отже козаки в Одесі (Хаджибеї) були завжди, вони не одноразово брали фортецю і її передмістя. Селилися тут засновуючи хутори, які тепер увійшли в межі міста (Нерубайське, Усатове, Молдаванка, Слобідка). Тому Одеса — є козацьким містом, ще з турецько-татарських часів. Німими свідками чого є козацькі хрести в Одесі і навколо неї, про що писав Роман Шувалов, та численні дослідники з Одеси^[2].

Багато мешканців Одеси були козацького походження, це рибалки, каменотеси, які видобували каміння в катакомбах для будівництва міста, вони були і чиновниками в різних установах, які зберігали своє козацьке коріння та, навіть придумали назву нашому місту^[3].

Після зруйнування Задунайської січі в 1828 р. було утворено Російським урядом Дунайське козацьке військо, яке складалося з двох полків: кінного та пішого, воно входило і до системи іррегулярних частин російської армії і виконувало поліцейські та прикордонні функції, Дунайське козацьке військо розташовувалося, як в Одесі так і поза її межами. Коли в Одесі спалахували епідемії чуми, або холери дунайські козаки виконували особливо важливі функції, утримуючи протичумні карантини (застави) в Одесі та її передмістях.

Під час оборони Одеси 10–11 квітня 1854 р. козаки разом із залогою міста вели обстріл англо-французької ескадри і брали участь у здобутті англійського фрегату «Тигр».

Ранком 30 квітня біля дачі Кортаці наскочив на мілину англійський фрегат. «Пароплав сів до високого берега, що його гармати не могли стріляти. Кілька пострілів нашої кінної батареї і сотні дунайських козаків примусили англійців зняти свій прапор», — пише сучасник цих подій Костянтин Скальковський, син відомого одеського історика А.О.Скальковського. Поки він з командиром 2-го Дунайського полку В.С.Тихановим їхав до Фонтану, козаки вже вели полонений екіпаж фрегату «Тигр».

Інший сучасник О.О.Чижевич у своїх спогадах так розповів про ці події: «Для прийняття полонених відправленні були на човнах козаки. Небувала справа! Козаки взяли в полон пароплав!». Дунайські козаки брали участь і в обстрілі англо-французької ескадри в травні 1854 року^[4].

Не дивлячись на те, що козацьке військо було ліквідовано в 1868 р., козаків через Одесу переселяли на Далекий Схід аж до початку 20-го століття. Про це добре згадує львівський дослідник козацтва Тарас Коляндрук^[5]. Одеські газети природно пам`ятали про козаків всупереч указам Катерини ІІ та її чиновникам, які навіть заборонили згадувати термін «козак». Так наприклад газета «Одесский Вестник» за 1871 р. сповіщала що, на пароплаві «Одеса» загинув колишній козак Новоросійського війська Костянтин Образенко у 26 років^[6]. Це очевидно був один із козаків — переселенців на Далекий Схід.