Читать «З моменту, як Платти приїхали до» онлайн - страница 10

- Нас призвали сюди в ім’я справедливості, - сказав він. – Це повинно бути вирішено, перш ніж ми зможемо вирішувати інші справи. Ми просимо про прихильність у всіх високих богів та менших духів, тим самим, відкриваючи ці слухання. Чи буде Кіннок, Кілканнонський Священик люб’язним та викладе свою справу?

- Безумовно, - похмуро сказав Священик. – Я звинувачую Донала, Принца Конрою та Кілканнону, у пограбуванні, підпалі та вбивстві.

- Заперечую, - спокійно сказав Донал, і він повернув свою руку так, щоб помилуватися браслетами, які на ній були, це було зроблено так, ніби він трохи нудився від цієї ситуації.

- Заперечуєш? – прогарчав Священик. Його чорні очі блищали з-під великих пучків його брів. – Ти стоїш тут і ще маєш нахабство заперечувати що дві ночі тому, ти та твоя банда розбишак під’їхали до Кілканнону та підпалили мій будинок?

Ціла низка людей ахнули на це, включаючи Івара. Він повернувся до Донала, палаючи від здивування та захвату. Івар виказував прикру тенденцію щодо захоплення старшим братом. І це було по-дитячому. Після цього першого спалаху, Іварове обличчя стало темним та сварливим. Я чула, як він бурмоче:

- Чого ти не дозволив мені піти із тобою також?

- Відповідай мені! – прогримів Священик. – Перш ніж я обрушу прокляття богів та тебе!

Донал продовжував крутити браслети навколо своєї руки.

- О, я не заперечую це, - сказав він безтурботно. – Обвинувачення в пограбуванні та вбивстві я заперечую. Хто вмер?

- Ти заперечуєш, що втік разом із всіма моїми вівцями? Де мої кози та рогата худоба, бандите? – говорив з запалом Священик. Він тремтів від злості так, що його гарний одяг струменився.

- Тварини? – сказав Донал. Він знизав плечима – від чого Священик став ще лютішим. – Ми просто відпустили їх. Ти знайдеш їх десь, блукаючих на пагорбах, якщо ти потурбуєшся пошукати їх.

- Ти-ти-ти! – заїкався Священик.

- Я повторюю, - сказав Донал, - хто вмер?

- Гарне питання, - вставив Король Фарлан. – Кого-небудь вбили?

Священик виглядав так, ніби він з’їв гірку перчинку.

- Ніхто, - визнав він. – Я репетирував із моїми новачками для повного Місяця.

- Тоді немає звинувачення у вбивстві, - вказав Король Фарлан. – І схоже на те, що пограбування також не було. Лише звинувачення у підпалі не заперечується. Принц Донал, з якої причини ти підпалив будинок цього чоловіка?

- Причини, пане? – ввічливо сказав Донал. – Тому що я думав, що Священик був усередині, звичайно ж. Це велике розчарування для мене, бачити нещасного задаваку тут живим і гавкаючим.

Я думала, що Священик зараз затанцює від люті. Якби Донал подобався мені більше, я би це вітала.

- Пане, - сказав Священик, - це неприкрита злоба…

- Я заперечую - сказав Донал, - обвинувачення у злобі. Яке відношення релігія має до правильного та поганого?

- Ти хникаючий грішник! – прогримів Священик. – Релігія повністю пов’язана із правильним та поганим! Дозволь сказати тобі, Принце, твоя язичницька поведінка поставить цей незаплямований острів Скарр на коліна якщо…