Читать «Будні попелястих» онлайн - страница 2

Маркіян з Анною прощались — назавжди, як вважав він, і на кілька місяців, як стверджувала вона:

— Я буду приїжджати, Марку, часто, все буде, як дотепер, лише ми будемо вже в рівних умовах: родина в тебе, родина в мене…

Тому й так романтично йшов Маркіян гулкими тунелями, що з'єднували бомбосховища у велику підземну мережу. Він дуже страждав, але не міг зрозуміти, що йому більше дошкуляло — любов чи голод?

З'явилась музика. Вона линула цими порожніми переходами ще невідомо звідки, і був це акордеон. Маркіян звернув за ріг і посередині довгого порожнього тунелю під стіною побачив музиканта. Це був середніх літ чоловік, без сумніву — професіонал, та, що важливо, не розтерзаний до кінця життям. Музика заповнила увесь вільний простір, у Маркіяна почало сивіти волосся. Без сумніву, це був перебор. Про такі дрібниці, як сльози в очах, навіть смішно було думати. Тому Маркіян, аби раптово так не зблудити з розуму, почав згадувати, де він чув цю мелодію. Так, це — ретро. Мелодія, популярна десь у 90-х роках минулого тисячоліття, він ще пам'ятає, що вона звучала у якомусь ґоллівудському фільмі, щось там у Парижі, так, герой Гаррісона Форда розшукує викрадену дружину, стрілянина, гонитви на автомобілях за копією статуї Свободи, зворушливий трагічний фінал і — ця мелодія.

Потім він побачив себе збоку. Він іде підземним переходом, як у небанальному кіно, в руках несе чорну валізку, його попелястий камуфляж виблискує сріблом, і він пронизує собою фізичну присутність цієї мелодії…

А восени в Україні стались великі зміни.

Добита бомбардуваннями і енерґетичною кризою економіка зробила свою справу, і на одночасних — президентських і парламентських — виборах майже стовідсоткову перемогу здобув блок ліво-екстремістських партій під довгою назвою "Проґрес і законність. Демократичний єдиний центр" та його кандидат у президенти Климентій Молотчук. Завадити перемозі цього блоку не змогло навіть те, що його опоненти з числа діючої влади та кволого правого фланґу скрізь писали його назву винятково у формі абревіатури.

Нова влада почала з того, що радикально і безкомпромісно втягнула Україну у війну. Було оголошено, що УРР (Українська радянська республіка) приєднується до антинатовської коаліції і розпочинає бойові дії. Західний кордон України перетворився у лінію фронту.

Маркіян, який на той час уже зробив непогану кар'єру у виконавчій вертикалі, знову згадав про свою призагоєну любов до Анни. Телефонний зв'язок з Польщею, яка раптово стала ворожою державою, припинився, і Маркіяна почали охоплювати напади жорстокого темного відчаю. Невже ніколи навіть голосу її не почую?!.

Тим часом у країні завзято впроваджувались нові порядки. Почали з державної символіки: синьо-жовтий прапор було оголошено буржуазно-пронатовським і заборонено під страхом ув'язнення на уранових копальнях, натомість було встановлено історично-радянський червоно-лазуровий стяг. Позаяк ті, хто пам'ятав цей прапор 40-х — 80-х років XX століття, вже давно вимерли, то "лазуровою" домовились вважати якусь сіро-попелясту барву. За тим ЦК партії та уряд оголосили тотальну мобілізацію і виставили на Західний фронт 100 українсько-радянських дивізій. В позиційній війні, яка мляво точилась уже десяток років, позначився перелом. Антинатовська коаліція готувалась до вирішального наступу.