Читать «Будні попелястих» онлайн - страница 5

Анна вже побачила своїх батьків, які щасливо пережили ці лихі зміни прапорів у селі, зустріла декого із знайомих, але Марка не знайшла. Після кількох днів пошуків за хабар в десять американських доларів у відновлюваному департаметні спеціяльної служби їй дали інформацію про нього. Він займає високу посаду в УРСР (Україно-російська самостійна республіка, що утворилась на Кубані, Доні й Ставропіллі після того, як натовці ввійшли в Москву) і разом з урядом цього бутафорського утворення перебуває у Ростові-на-Дону. Анна знала, що ця держава тимчасова, просто переможці великодушно не стали заганяти своїх противників у глухий кут, а дали їм ще трохи подихати, але вона не хотіла чекати, поки геть держава така перестане існувати і щезнуть ці смішні кордони. Якщо потрібна для поїздки в УРСР віза, то вона її отримає в МЗС!

Анна застібнулася на застібку-блискавку, обтрусилась від попелу, якого надув з поблизького згарища вітер, підхопила валізу і поволі пішла в бік вокзалу. Йшла не поспішаючи, так, аби якраз встигнути на київський потяг.

Травень, 1999