Читать «Пригоди Шерлока Холмса. Том 1» онлайн - страница 20
Артур Конан Дойл
— Просто диво! — вигукнув я.
— Дурниці, — відповів Холмс, але з обличчя його я помітив, що він задоволений моїм зачудуванням. — Я щойно скаржився вам, що тепер не буває злочинців. І, здається, помилився — ось погляньте-но! — Він подав мені лист, що його приніс посильний.
— Це якийсь жах! — скрикнув я, пробігши лист очима.
— Так, щось начебто не дуже звичне, — спокійно зауважив мій приятель. — Прочитайте, будь ласка, мені вголос.
Лист, що його я прочитав, був таким:
— Ґреґсон — найкмітливіший з детективів Скотленд-Ярду, — зауважив мій приятель. — Вони з Лестрейдом вирізняються з-поміж піших нездар. Обидва жваві й завзяті, хоча старомодні до краю. Між собою вони не ладнають. Ревнують один одного до слави, як красуні акторки.-Ото сміху буде, коли вони обидва натраплять на слід.
— Але ж не варто, напевно, марнувати ані хвилини! — вигукнув я. — Піти покликати кеб?
— А я не знаю, чи поїду, чи ні. Я ж найперший у світі ледар, коли на мене нападають лінощі, але часом буваю й бадьорим.
— Але ж ви мріяли про такий випадок.
— Любий мій друже, що мені до того? Я, скажімо, розплутаю цю справу, але все одно Ґреґсон, Лестрейд і К° покладуть усю славу собі до кишені. Така вона, доля приватної особи.
— Але він благає вас допомогти.
— Так. Він знає, що до мене йому далеко, і навіть сам казав про це мені, але він радше язик собі втне, ніж скаже це комусь третьому. Проте їдьмо погляньмо. Візьмуся до роботи на свій власний ризик. Хоч посміюся з них, коли нічого не вийде. Ходімо!
Він кинувся по своє пальто: напад завзяття взяв гору над його байдужістю.
— Беріть капелюх, — мовив він.
— Ви хочете, щоб я поїхав з вами?
— Так, якщо вам більше нема чого робити.
За хвилину ми вже сиділи в кебі, що мчав нас на Брикстон-Роуд.