Читать «Пригоди Шерлока Холмса. Том 1» онлайн - страница 197

— Постривайте, — мовив я, позирнувши на Холмса, — здається, хтось дзвонить. Хто може прийти до нас цього вечора? Напевно, хтось із ваших друзів?

— Крім вас, у мене немає друзів, — відповів Холмс. — А в гості до мене ніхто не ходить.

— То, може, це клієнт?

— Якщо так, то справа, мабуть, серйозна. Що іще може змусити людину вийти надвір у таку погоду й о такій годині? Гадаю, це скоріш якась кумася нашої господині.

Проте Холмс помилився в своєму здогаді, бо з передпокою долинули кроки і в двері хтось постукав. Мій друг простяг свою довгу руку й повернув лампу так, щоб світло падало на порожнє крісло, де мав сісти відвідувач.

— Прошу! — сказав він.

Чоловік, що ввійшов, був іще молодий, — він мав десь із двадцять два роки, — охайно вбраний, із дещо вишуканими манерами. Мокрий парасоль, який він тримав у руці, й лискучий від вологи довгий плащ свідчили про негоду, що лютувала надворі. Він стривожено озирнувся, і в світлі лампи я побачив, що обличчя його бліде, а очі — розпухлі, мов у людини, пригніченої якимось великим лихом.

— Мушу попросити у вас вибачення, — мовив він, підносячи до очей золоте пенсне. — Щиро вірю, що ви не вважатимете мене нав’язливим. Побоююся, що до вашої затишної кімнати я приніс сліди бурі й дощу...

— Дайте мені свій плащ і парасоль, — сказав Холмс, — я повішу їх отут на гачку, і вони швидко висохнуть. Я бачу, ви приїхали з південного заходу.

— Так, із Горшема.

— Ця суміш глини й крейди на носах ваших черевиків властива для тієї місцини.

— Я прийшов попросити у вас поради.

— Це дуже просто.

— А ще — допомоги.

— А оце вже не завжди так просто.

— Я чув про вас, містере Холмсе. Чув від майора Прендерґаста, як ви врятували його під час скандалу в Тенкервільському клубі.

— Так, звичайно. Його без підстави звинуватили в нечесній грі.

— Він казав, що ви можете розкрити будь-яку таємницю.

— Ну, це вже занадто.

— Він каже, що ви ніколи не зазнавали невдач.

— Я зазнавав невдачі чотири рази: тричі від чоловіків і одного разу від жінки.

— Але це ніщо проти ваших успіхів.

— Так, найчастіше я досягав успіху.

— Тоді ви, напевно, досягнете його і в моїй справі.

— Прошу вас, присуньте крісло ближче до вогню і розкажіть мені про всі подробиці вашої справи.

— Справа моя незвичайна.

— А звичайних справ у мене й не буває. Я — остання надія на порятунок.

— І все ж таки я маю сумнів, що ви коли-небудь чули про такі таємничі й незрозумілі події, як ті, що сталися в моїй власній родині.

— Ви мене зацікавили, — мовив Холмс. — Викладіть, будь ласка, нам головні обставини цієї справи, й тоді я зможу розпитати вас про ті моменти, що здадуться мені найважливішими.

Юнак присунув крісло й випростав свої мокрі ноги до вогню.

— Моє ім’я, — сказав він, — Джон Опеншо. Але як я зрозумів, мої особисті справи мало чим пов’язані з цією жахливою історією. Вона перейшла до мене в спадок, і для того, щоб дати вам уявлення про неї, я мушу повернутися до самого її початку.