Читать «Знахідка у бібліотеці» онлайн - страница 18

Міс Марпл усміхнулася.

— Вам не варто хвилюватися, Доллі, — заспокоїла вона подругу.

— Та ні, я не хвилююсь. А втім, трохи є. Артур теж хвилюється. Його це пригнічує. Всі ці поліцейські, що нишпорять тут… Він пішов на ферму. Подивитись худобу. Його це. завжди заспокоює. О, а ось і вони!

До будинку під’їхала машина начальника поліції. Полковник Мелчетт вийшов разом із гарно вбраною молодою жінкою.

— Місіс Бентрі, це — міс Тернер. Двоюрідна сестра… е-е… вбитої.

— Здрастуйте, — привіталася місіс Бентрі й подала Джозі руку. — Уявляю, як вам, бідолашній, мабуть, недобре.

— Так, це правда. Якось усе це не вкладається… Наче кошмарний сон, — щиро відказала міс Тернер.

Місіс Бентрі відрекомендувала міс Марпл. Мелчетт, ніби між іншим, спитав:

— А чоловік ваш удома?

— Подавсь на якусь ферму. Скоро повернеться.

— О-о! — тільки й мовив розгублено Мелчетт. І

— Може, ви хочете поглянути, де… де це статося? — запитала місіс Бентрі у Джозі. ~ Чи не хочете?

— Та, мабуть, подивлюсь, — якусь мить повагавшись, відказала Джозефіна.

Разом із міс Марші і Мелчеттом, що йшов позаду, місіс Бентрі повела її до бібліотеки.

— Вона лежала он там, — театральним жестом показала місіс Бентрі. — На килимку.

— Ох! — Джозі вся тремтіла. Вона була вкрай приголомшена. Нарешті, звівши брови, сказала: — Я просто нічого не можу зрозуміти! Нічого!

— Ми теж, — мовила місіс Бентрі.

— Не те це місце… — поволі почала Джозі й замовкла.

Міс Марпл легенько кивнула на знак згоди головою і прошепотіла:

— Щоб бути в захваті.

— Міс Марпл, — добродушно підхопив полковник Мелчетт, — ви, здається, хочете щось пояснити?

— Так, я хочу дещо пояснити, — відповіла міс Марпл. — І цілком серйозно. Але, певна річ, це всього лиш мій здогад. Томмі Бонд, — провадила вона, — і місіс Мартін, наша нова шкільна вчителька. Вона підійшла до настінного годинника й зібралася його завести, а звідти вискочила жабка.

Джозефіна Тернер стояла приголомшена. Коли всі вийшли з бібліотеки, вона прошепотіла до місіс Бентрі:

— Ця стара леді, мабуть, трохи той?..

— Аж ніяк, — обурено відказала місіс Бентрі.

— Вибачте, — похопилася Джозі. — Мені здається, що вона вважає себе жабкою чи ще чимось.

З бічних дверей увійшов полковник Бентрі. Мелчетт привітався з ним і відрекомендував йому Джозефіну Тернер, уважно стежачи за її реакцією. Але на обличчі в дівчини він не побачив ні зацікавленості, ні ознаки того, що вона впізнала полковника. Мелчетт із полегкістю зітхнув. «А щоб він луснув, той Слек, з його підозрами»! Відповідаючи на запитання місіс Бентрі, Джозі мимоволі розповіла, як зникла Рубі Кіні.

— Уявляю собі, люба, як ви за неї перехвилювалися, — поспівчувала їй місіс Бентрі.

— Тоді я більше сердилася, ніж хвилювалася, — відповіла Джозі. — Бо ще нічого не знала.

— Однак у поліцію заявили, — зауважила міс Марпл. — Даруйте, але чи не передчасно це було?

— Я не заявляла, то містер Джефферсон! — рішуче заперечила Джозі.

— Джефферсон? — перепитала місіс Бентрі.

— Так, він каліка.