Читать «Сонячний промінь» онлайн - страница 15

- Нема української мови - є тільки жаргон,- гостро відказав Голубов.

- Як хочете називайте, чим говорять мільйони народу,- се однаково. Важне не се, а те, чи є в цих мільйонів бажання виявити себе яко народність, чи нема. Коли є і мають вони до того силу,- досить того. Тоді являється література.

- Де ж вона у вас? - аж скрикнув Голубов.- Де ваші Тургенєви, Толстиї, Пушкіни? Це література, і як же ви можете зневажати її і хотіти заводити якусь іншу?

- Ми зовсім не зневажаєм її,- відказав спокійно Марко,- навпаки, любимо й поважаємо цих високоталановитих авторів, що мають почесне місце між світовими вчителями; але се не може перешкодити нам писати про свої потреби, про своє життя по-своєму, бо нам так краще. Це більше, цілковитіше задовольняє наші потреби, і через те ми так і робимо.

- І ви думаєте, що ви чогось можете досягти? Ви!..- аж скрикнув Голубов і ввесь почервонів.

- Я певний, що досягнемо,- відповів Марко, силкуючись бути спокійним.

- Чого? - спитав Іван Дмитрович.- Щоб розвалилась Росія?

- Вибачайте, Іване Дмитровичу, але мені здається, що се питання можна облишити. Ми справді домагаємось, щоб українському народові забезпечено його права як нації, але від сього і до розвалювання Росії ще дуже далеко.

- Та що це у вас така нудна розмова зайшла? - скрикнув пан Городинський. - Давайте або вставати, або що, бо вже, здається, нам нічого не дадуть! Вибачайте!

Всі повставали і пішли в сад. Голубов підскочив до Катерини.

- Вашу руку!..

- Я не люблю ходити під руку,- відмовила та.

- Як вам подобається ваш студент? Справжній демагог, йому не погано б прикороччати язика.

- Я думаю, що кожен має право виявляти які хоче погляди.

- Ого! Та се він і вас швидко поверне у свою віру!

- Я не люблю такого шуткування. Ви сьогодні злі.

- A ви дуже добрі, тільки не до мене.

Про що ви сперечаєтесь? - спитавсь Іван Дмитрович, що вкупі з Марком нагнав їх.

- Та ось,- промовив Голубов,- Катерина Дмитрівна виявляє прихильність до українофільства.

- Прихильності до українофільства я не виявляю,- промовила Катерина почервонівши,- навпаки, я дуже бажала б, щоб українофілів зовсім не було.

- Чому? - спитався брат.

- Тому, що я люблю Росію, а ти сам кажеш, що українофіли - сепаратисти. Я тільки сказала, що кожен може мати такі думки, які схоче.

- Опріче тих, що шкодять державі! - авторитетно промовив брат.

- Сподіваюсь, Іване Дмитровичу, що ви в цій справі не втілена непомильність,- спитався сміючись Марко.- І, як по правді казати, то я ніякої шкоди не бачу державі від того, що вкраїнська народність буде розвиватися так, як сама хоче; навпаки...

- Але вона не буде розвиватися! - зло сказав Голубов.- Їй сього не дозволять!