Читать «Така далека подорож Чамхаба (на украинском языке)» онлайн - страница 5
Василий Павлович Бережной
- Зiрка - пiвтори сонячнi маси, чотирнадцять планет, розмiри їх пiдлягають закономiрностi, вiдкритiй у нас*. Орбiти майже не виходять з площини еклiптики.
______________ * Тобто об'єм планет до сьомої зростає, а далi зменшується.
- Астероїди? Комети?
- Не помiчено.- їв розводить руками, нiби пробачається, що в цiй планетнiй системi немає нi астероїдiв, нi комет.
Бортiнженер Фамен усмiхається:
- Значить, не було запроектовано.
Чамхаб просить його сiсти до комп'ютера i визначити режим гальмування.
На четвертiй (1,3 маси Землi) спектографи зафiксували хлорофiл, лiнiї якого вiдсутнi в спектрах решти планет.
- Здається, вона має велику кiлькiсть зеленої маси, - каже Iв.
Чамхаб у захопленнi:
- Зелена маса? Це ж лiси i луки! Давайте так i назвемо її: Зелена!
Iв i Фамен погодились. Було вирiшено вийти на мiнiмальну орбiту навколо Зеленої, щоб вивчити її детальнiше.
Знову перевантаження, Чамхабовi здається, що весь вiн налитий оловом, важко ворухнути навiть пальцем. Зникло. I те саме тiло стало легким, як пушинка.
Безперервнi, невтомнi спостереження, накопичення й аналiз матерiалу. Так, Зелена має бiосферу! Та ще й багатющу: густi лiси, безкiнечнi луки. Коли б тут ще були гори, моря й океани, - Зелена вiдрiзнялася б вiд Землi лише розмiрами. Але жодного, бодай невеличкого водного басейну тут немає. Суцiльний всепланетний материк, втушкований зеленою ковдрою навiть на полюсах. Певно, всю вологу тримають у собi рослини.
- Якщо тут не було первiсного океану... - з жалем почав астрофiзик, зiтхнув i замовк.
- То що?- не втерпiв Чамхаб. - Не могли з'явитися й розумнi iстоти?
- Авжеж, - знизав плечима Iв. - Про них не може бути й мови, ми навряд чи зустрiнемо тут навiть тварин. В кожному разi, спостережнi данi не дають для цього нiяких пiдстав.
- Про це ще рано говорити, - заперечив Чамхаб.
- Але ж не помiчено жодного стада, жодного табуна.
- Це ще нiчого не доводить. Удень вони можуть ховатися в лiсах, а пасуться вночi, - звiдки ми знаємо?
- А слiдiв цивiлiзацiї - нiякiсiньких, це вже точно, - обiзвався Фамен.
- I це передчасний висновок, - не згодився Чамхаб. - Давайте, друзi, повторимо увесь комплекс дослiджень...
Знову нарада бiля пульта.
- Отже, дослiдження проведено чотири рази, - Чамхаб мiркував уголос. I, як ви знаєте...
- Тепер i в тебе немає сумнiву, - перебив Iв.
- Сумнiви ще є, - твердо сказав Чамхаб, - але я вважаю, що на орбiтi ми зробили все, що могли.
- Це так, - погодився Iв. - Бiосфера Зеленої дослiджена по всiх аспектах. Дальше перебування...
- От i я так думаю. Пора здiйснити наступний етап нашої експедицiї... Щодо мiсця посадки. Твоя пропозицiя, Iв?
- На екваторi, в зонi лiсу. Оптимальнi умови для вивчення планети. Адже лiси переважають.
- А ти як гадаєш, Фамен?
- Полюс. Чи пiвнiчний, чи пiвденний - однаково. Полярнi областi - океан лукiв...
- Це все крайнощi, - розважливо сказав Чамхаб. - Мiсце посадки треба визначити з урахуванням багатьох факторiв. Динамiка атмосферних процесiв, температура, типовiсть зони дослiдження, радiацiя...
Детально обмiркувавши численнi варiанти, провiвши ще одне картографування, всi троє зiйшлися на тому, що "Енея" слiд посадити в пiвнiчнiй пiвкулi Зеленої, в саванi, де луки зустрiчаються з масивом лiсу.