Читать «Життя для України (збірка)» онлайн - страница 3

В ніч з 18 на 19 липня полк ім.Полуботка роззброїв усі російські залоги в Києві і закликав Центральну Раду проголосити незалежність України. Але задурманені соціалістичною блекотою «українські демократи» роззброїли полуботківців і під вартою тих самих російських загонів, яким повернули зброю, відправили «бунтівників» у фронтову м'ясорубку, не забувши доповісти про свої «успіхи» Керенському...

«...успішний виступ українських самостійницьких сил проти московського наїзника в липні 1917 року закінчився несподівано — трагічною перемогою «дядьків отечества чужого», яка звела внівець весь революційний розмах пробудженої української національної стихії.» (Петро Мірчук «Трагічна перемога»).

Тільки пізньої осені М.Міхновський зміг повернутись до Києва з далекого румунського фронту. Та шанс було втрачено. 22 січня 1918 року Центральна Рада під тиском обставин на вимогу самостійників, котрі блокували приміщення, все ж проголосила незалежність України, але боронити її було нікому...

У 1919-23 роках Міхновський працює викладачем в Педагогічному інституті на Кубані, веде там дослідницьку та просвітницьку діяльність. Після повернення в 1923 році до захопленого більшовиками Києва налагоджує стосунки з підпільними українськими організаціями. На той час за ним вже постійно стежило ЧК...

3 травня 1924 року рука большевицького зайди дістала того, з чиїм іменем пов'язуємо початок національного відродження в цьому сторіччі, кого вважаємо батьком організованого націоналістичного руху. «Це було велике серце. В ньому палав такий вогонь любові до України, що в другій країні він запалив би міліони сердець бажанням патріотичного подвигу, а в безкислородній атмосфері нашої інтелігенції запалилися цим вогнем тільки одиниці... О, як мусило заболіти серце тих Українців, які святий вогонь любові до своєї Батьківщини в собі мають, після звістки, що життя його згасло...», — згадував Сергій Шемет.

Один із засновників Братства Тарасівців, Української Народної Партії (УНП), автор знакової праці «Самостійна Україна» (а відтак засадничих гасел українського революційного націоналізму «Україна для українців!» та «Одна, єдина, неподільна від Карпат аж по Кавказ самостійна Україна!»), автор проекту Конституції України, творець українського війська — Микола Міхновський усе своє коротке, але велике життя віддав повністю, без останку, служінню українському народу, служінню Національній Ідеї. Кожним своїм полум'яним словом, кожним своїм вчинком він наближав час постання Великої Держави, Української України.