Читать «Азіатський аероліт» онлайн - страница 12

А потім розповім вам, про що ніколи й нікому не говорив. Справа ось у чому. Досліджуючи район, де впав аероліт, я в однім чумі натрапив на цікавий «священний камінь» з чистої платини. Я довго розпитував господаря, де він його дістав - тунгус уперто не хотів відповідати, й лише після настирливих прохань і щедрих подарунків, з жахом озираючись, відповів, що це священний камінь «бога вогню Огди».

Ви розумієте, Огдою тунгуси звуть Азіятський Аероліт.

Я, звичайно, скептично поставився до цієї історії. Але ви уявіть моє здивовання, коли я в другім чумі натрапив на такий же точнісінько камінь, вірніше, шматок платини. І почув, ще більше. Почув, що шаман племени Тайгорів був декілька разів на місці, де лежить «бог Огди» й бачив безліч виритих глибоких ям. Тунгуси побожно розповідали, що шаман молився там три дні й три ночі й на власні очі бачив бога, що упав з неба й перетворився на силу-силенну білого каменя (тобто платину!). Отой шаман і приніс декілька шматків каміння, що, на думку тунгусів, охороняє господарство від страшних пожеж.

Марич двічі перечитав листа й глибоко замислився, аналізуючи свій стан. Дурити вже себе він не збирався, факт - він опинився в складному й важкому становищі.

Усі думки й мрії про спокій і якийсь остаточний вихід, що мусила дати зустріч, розвіялися легко й непомітно. Довгождана зустріч принесла з собою хіба що гостріший біль - та ще дужче підкреслила безпорадність.

Якби оце дорогий Валентин Андрійович довідався, в якому стані опинився завжди твердий і суворий його помічник і учень - який на думку вчителя не здатний витрачати час на сантименти і любовні історії - здивувався б професор і не повірив би сам собі.

Хіба ж не мізерія - одруження двох цілком чужих людей (хай колись може й близьких), що дивляться на все різними очима, які ніколи не зможуть зрозуміти повнотою одне одного, хоч може й зв’язані одним спільним почуттям, і несвідомо тяжать одне до одного.

Марич знов згадав далекий Сибір, і чим ясніше викреслювалися в його пам’яті образки далекого минулого, тим ясніше ставало для нього, що роки не лише принесли фізичну зміну для них обох, а принесли й в почуття глибокі й солідні корективи. Ясно й нещадно - вихід один, якщо в тебе досить сили, якщо ти сильний не лише фізично - зроби так, щоб зустріч оця стала остання й прощальна.

Марич довго ще сидів, стиснувши свої скроні, потім перевів зір на лист професора Горського, випростав спину й простяг руку до листа, обережно уклав назад його в конверта й по-діловому, як у себе в робочому кабінеті витяг невеличкого охайного блокнота і дрібно написав на чистій сторінці.

«1) Візита проф. Барінґеру (в справі розкопин Арізонського аероліту). 2) Лист Валентину Андрійовичу. 3) 13/Х лекція інженера Ерґе».

* *

*

Інженер Ерґе стояв за катедрою на високому помості рівно й самовпевнено. Чорний одяг ще дужче підкреслював ставність його сильного й гнучкого тіла. Всі рухи, не зважаючи на сувору розміреність і, мабуть, підготованість не викликали вражіння неприродности, а доповнювали ефектну й ділову промову.