Читать «Старенькі (сценарій-алегорія)» онлайн - страница 2

У телевізорі Марина Олексіївна каже:

Марина Олексіївна. А тепер — співає Надєжда Бабкіна.

У кадрі з’являється та співає якась невідома бабуся Н, але фонограма звучить Надєжди Бабкіної.

Світлана Борисівна. (Випаює з плата мікросхему). А може, воно так і краще — з круасанами? І від пудингу я б не відмовилася. Воно що головне? Аби жувалося добре! А бублик той спробуй вкуси!

Дар’я Никанорівна на дворі приміряє шаль. Видно політичний рекламний плакат із Ганною Геннадіївною. На ньому — вона на фоні Біг Бена їсть круасан. Збоку лозунг: «Файв-о-клок у кожну хату!»

Дар’я Никанорівна. (Валентині Павлівні). А ви, Валентино Павлівно, як представниця заможних верств населення, за кого віддасте свій голос?

Валентина Павлівна. Та в чому моя заможність? Пенсія одна і все!

Дар’я Никанорівна. (Єхидно). Так це ви на пенсію шаль купували?

Валентина Павлівна. Ну-у-у... я накопичила трохи. І до того ж виграла у лотерею невелику суму.

Дар’я Валентинівна страшенно здивована та зацікавлена. Вона щось шепоче. Світлана Борисівна розуміюче киває.

Світлана Борисівна. (Перевіряє транзистор) Велику суму в лотерею, значить, виграла... Можна було здогадатися.

Світлана Борисівна вмикає відремонтований телевізор і в кадрі Марина Олексіївна бере інтерв’ю у Н, котра внизу підписана як «Надєжда Бабкіна».

Марина Олексіївна. Поділіться з нами своїми творчими планами!

Н. Ви знаєте, творчість — це така річ непередбачувана. Все одно що гра у лотерею. Можеш мільйон витягнути, можеш — пусто, а можеш усе життя по дрібняку вигравати. Але якщо зовсім не грати, то й результатів чекати не варто. Тому азартні ігри у всіх їх різновидах — від карт до кохання та творчості — це моя пристрасть! Чого й вам бажаю.

У наступній сцені Мар’я Петрівна телефонує Валентині Павлівні.

Мар’я Петрівна. Валентина Павлівна, алло! Чогось я вас поганенько чую. Ви, кажуть, у лотерею виграли? (Пауза). І багато? (Пауза). А кажуть, що багато! (Пауза). Ну, це для кого як. Комусь і стільки багато. Так ви тепер не запишаєтеся? Чай до мене прийдете пити? Ну, приходьте сьогодні ввечері.

Мар’я Петрівна та Валентина Павлівна п’ють чай.

Валентина Павлівна. Я гадала, що у моєму житті вже сталися всі найбільш важливі події, але, виявляється, що ні. Я навіть стала чекати якихось змін на краще.

Мар’я Петрівна. Та про що ви кажете?!

Валентина Павлівна. Але ж ми не можемо нічого передбачити. Це ж усе випадковість! Раптом завтра у лотерею виграєте ви? І значно більшу суму! Що ви будете робити з грішми? Зміни можуть бути різними, але змін на краще, погодьтеся, чекати приємніше.

Валентина Павлівна йде пустельною місцевістю. Її голос звучить за кадром

Валентина Павлівна. Земную жизнь прайдя да палавіни, я ачутілась в сумрачнам лісу. Земную жизнь прайдя уж да вершини, я із лісу вишла... із лісу вишла... щось тут зовсім не клеїться. Тут треба про несподіванки згадати. Уявіть собі: йдете ви, йдете полем, і раптом з-за рогу виїжджає танк! Це в анекдоті смішно, а в житті ні.

Мар’я Петрівна. Я не вірю у несподіванки. Вірю лише у непояснимі наукою істоти та події. Ось погляньте! Що це, по-вашому, таке?