Читать «Старенькі (сценарій-алегорія)» онлайн
Олег Шинкаренко
Старенькі (сценарій-алегорія)
Старенькі (сценарій-алегорія)
Мар’я Петрівна. Чуєш, Світлано Борисівно! Валентина Павлівна нову шаль десь дістала. Гарну-у-у-у-у! Не знаю й де... І на які кошти! Та й які там у неї можуть бути кошти?!
Світлана Борисівна. Пенсія зараз маленька, а як піднімуть, то одразу так ціни злетять, що лише тримайся! А що, вона поносити дасть, як ти думаєш?
Дар’я Никанорівна. Валентино Павлівно, ви дасте нам шаль поносити? Ви не подумайте чогось: ми поміряємо та відразу повернемо! Ми просто давно хотіли купувати таку саму, але все ніяк не можемо наважитись. А раптом нам буде не до лиця?
Валентина Павлівна. Ну, що ж беріть, звичайно. Мені не шкода. А від примірювання вона не зіпсується.
Світлана Борисівна. Ти диви, яка щедра! Їй легко щедрою бути.
Марина Олексіївна. Діватися нам тепер нема куди. Економіка зайшла у глухий кут. Все, що ми можемо, це пити чай із бубликами, а це не відповідає Копенгагенським критеріям. Як сказала президент Ганна Геннадіївна...
Ганна Геннадіївна. Країни Латинської Америки давно перейшли на мате. Причому п’ють вони його з калебасів. У Парижі замість наших запліснявілих бубликів усі свіжі круасани їдять. У Лондоні, як відомо, файв-о-клок з молоком та пудингом. Лише ми все по-старечому живемо. А так далеко не заїдеш! Міняти нада всю систему до основанія!
Мар’я Петрівна. От дурна баба, от дурна! Дурна-а-а... Далися нам їх круасани із пудингом та файв-о-клок із калебасів?! У нас і своє є — нашо нам чуже? Вештається теж по закордонах, а потім давай нас учити!