Читать «Марсiанськi "зайцi" (на украинском языке)» онлайн - страница 17
Олесь Бердник
Нарештi, вiн рiшуче простягнув руку до стiни. Щось клацнуло, зажеврiв великий екран, схожий на телевiзiйний. На ньому засяяла слiпуча кулька, а навколо неї закружляло дев'ять темних крапок.
- Наша сонячна система! - скрикнула вражена Надiйна. - Пам'ятаєте, ми вивчали схему?
- Точно, - згодився Андрiйко. Марсiанин показав рукою на четверту крапку, потiм на себе.
- Показує на Марс, - прошепотiв Боря, подавшись наперед.
- Авжеж. Вiн же з Марса.
Андрiйко осмiлiв i теж наблизився до екрана. Порахувавши крапки, вiн тицьнув пальцем у третю. То мусила бути Земля. Вiн оглянувся на друзiв. Тi схвально кивнули.
Екран погас. Марсiанин повернувся до дiтей i раптом почав говорити їхньою - земною - мовою:
- Здрастуйте, друзi. Я так i гадав, що ви iз планети Земля.
- З Зем...лi, - запнувся Андрiйко. - А як ви... розмовляєте? Звiдки знаєте... нашу мову?
- О, це дуже просто, - гостинно вiдповiв марсiанин. - Ми давно приймаємо вашi радiо-телепередачi. З допомогою автоматiв розшифровуємо мову. Ми вивчили бiльшiсть ваших мов.
- Для чого? - здивувалася дiвчинка.
- Як-то для чого? Ми ж чекали гостей. От хоча б вас. Тiльки ми не гадали, що люди Землi будуть такi малесенькi. Нiби карлики...
- Ми не карлики, - образився Андрiйко. - Ми дiти.
- Дiти? - здивувався марсiанин. - Хiба у вас дiти будують машини i ракети? Це дуже дивно. Я нiчого такого не бачив у передачах iз Землi.
- Ми нiчого не будували, - нiяково пояснив Андрiйко. - Ми пробралися в ракету "зайцем"...
- Зайцем? - обличчя марсiанина набрало зовсiм кумедного виразу. - Що це значить? Я знаю, що заєць - така маленька тварина на вашiй планетi... Ви вмiєте перетворюватись у тварин?
Надiйка засмiялася. Не стримався i Боря. Вiн хихотiв, тримаючись руками за живiт.
- Ви не так розумiєте, - пояснив Андрiйко. - Пробратися "зайцем" - це значить так, щоб нiхто не помiтив...
- Ай-я-яй! - похитав головою марсiанин. - Хiба ж так можна?
- Так дуже хотiлося на Марс! - виправдовувався Андрiйко.
- I потiм... там сперечаються...
- Хто сперечається?
- Всi. I вченi, i просто люди. Чи є життя на Марсi? Однi кажуть, що нема, що на Марсi тiльки пустелi та вулкани, другi кажуть, що там є мохи i чагарi, а деякi вважають, що є навiть розумне життя...
- А ви як думали? - поцiкавився марсiанин.
- Ми вiрили, що на Марсi є люди. Через те й полетiли "зайцем". Ми дуже вiрили, повiрте нам! А то б хiба полетiли?..
Марсiанин замислився, прошепотiв розчулено:
- Вони дуже вiрили. Це приємно, це прекрасно... - Раз так, - голосно додав вiн, - тодi я вам покажу все.
- Що? - вигукнули дружно дiти.
- Побачите самi, йдiть сюди.
Марсiанин пiдвiв дiтей до сферичного апарата. В ньому вiдчинилися дверi.
- Заходьте...
- А собака? - захвилювався Андрiйко. - Де Топ?
Собака ображено сидiв у куточку, бiля якихось приладiв. Вiн урятував дiтей, i його ж забули! Така думка була написана на його розумнiй мордi.
- Топ! Iди сюди. Ти, брат, не ображайся. Сам бачиш, якi чудеса.
Собака радiсно гавкнув i стрибнув слiдом за дiтьми в отвiр сфери. Дверi тихо зачинилися. Апарат колихнувся. Навколо попливли сiрi струменi, майнуло зоряне небо. Десь рядом тихо заграла нiжна музика.