Читать «Дим» онлайн - страница 164

Відомо, що табір загорівся рано-вранці, та не весь табір, а лиш одна будівля – одна з казарм, та сама, де колись був красний уголок, і тепер там догнивало всіляке майно з табору, в основному спортивне, та ще декілька ліжок, те та се. Пастухи саме йшли займати корів, а воно вже палахкотіло – хтось подзвонив на пожарку здуру… Здуру, бо ніякої ж пожарки в селі вже не було, і пожежна машина тепер стояла коло комір – так домовились на зборах у клубі. Ну то подзвонили до комір, хтось стямився, а там один сторож чергує, місцевий хлопчина, п’яний як чіп, заледве язиком ворочає. Ну, врешті, поки бігали по селу, поки добудились того Поголовного, поки те та се – там вже пашіло на всю силу, загорілась пожухла трава, і вогонь перекинувся на сусідню будівлю, таку саму, тільки порожню. Зійшлось до табору бозна-скільки зівак, аж цілими сім’ями посходились, роботу покидали, стоять, витріщаються, як воно горить. Прибігла там одна баба, жила по сусідству з табором, та відро води линула на стіну здаля.

– Чого поставали, сякі-такі? – закричала на юрбу. – А гасити хто буде?

Ті стоять, мовчать, наче так і треба, та на огонь позирають.

А коло тих комір у цей час – концерт безплатний, інакше й не скажеш. Заводять пожежну машину, а вона не заводиться, вже й вручну заводили – все без ладу. Виштовхали її так-сяк до вісової, ледь не на дорогу, ну що, кажуть, розженемо трактором по дорозі? Та воно-бо хай, а тільки де ж той трактор? Коло комір, виявляється, вже ні одного робочого трактора нема, отак-от! А один, що остався – в Поголовного серед двору стоїть. Вже чого він там і як опинився – не питайте. Ну, поки бігали туди, поки завели той трактор… Поголовний снує попід коморами та тільки й верещить несамовито:

– Синки! Сцикуни! Нічорта не розумієте! Руки з задниць повиростали!

Ну і таке інше. Так і верещав, поки приїхав той клятий трактор, причепили ту пожарку на трос, протягли по погано заасфальтованій дорозі, завели з якогось там разу. А пожежної ж команди нема! Поїхав за кермом отой сторож захмелений, пара конотопських та ще кілька місцевих алкоголіків слідом на тракторі. Ну хай.

Приїхали в табір із горем пополам, машину спинили. Обидві вже будівлі палахкотять, люди стоять дивляться. Ці, що з комір, позлазили, давай брандспойт, давай туди-сюди… Води в бочці нема. Примчав Поголовний на колгоспній «Ниві», о-ох і репетував: