Читать «Сучасне фантастичне оповідання» онлайн - страница 64

Коли на душі ставало особливо нестерпно, я підходив до вікна і спостерігав за натовпом людей, які з висоти двадцять п’ятого поверху нагадували мурашок, котрі снують у різних напрямках. Нікому з них навіть на думку не спадало, що ми відкрили Істину…

І ось нарешті нам вдалося синтезувати дивовижну субстанцію. Незрівнянне відчуття: на дні реторти звабливо виблискують кристалики Істини… До неї можна було торкнутися, потримати її на долоні. Вона захоплювала, вражала. Матеріальне й духовне злилося в ній воєдино. До всього цього додавалося піднесене усвідомлення того, що, крім нас, ніхто не володіє справжньою Істиною, котра увібрала в себе поняття Добра, Правди, Щастя. Синтезовані нами «кристалики Істини», мов лакмусові папірці, реагують на Зло, Безчестя, Насильство, змінюючи при цьому свій колір.

— Містер Кінг, а чи не здається вам, що ви і ваші співробітники до якоїсь міри піддалися ілюзіям? Приміром, як людина, котра вперше заволоділа вогнем. Що з того вийшло, відомо з історії. Вас ніколи не брав сумнів, що відкриття синтезу Істини позбавить роботи політиків, журналістів, військових? Люди не матимуть з чого жити. Наскільки моральним і гуманним є ваше відкриття?

— Істина сама по собі високоморальна і високогуманна. Отже, наше відкриття є нічим іншим, як категоричним імперативом Добра. Вже те, що Істина давала змогу під час експериментів проникати на її різноманітні структурні рівні, говорить про те, що ми маємо справу з навдивовижу коректною, я б сказав, навіть шляхетною, структурою-субстанцією.

І все-таки нам здається, що найдоцільнішим у даному випадку буде провести опитування серед різних прошарків населення. Метрополія — найдемократичніша Система в Галактиці. Опитування дасть змогу дізнатися про реакцію на відкриття Істини її громадян.

Пропонуємо нашим телеглядачам недавно відзнятий сюжет. Ми в Мегаполісі, на розі 81-ї вулиці. В картонному ящику спить літня місіс…

— Хелло, мем! Час прокидатися. Вас вітає «Доброго ранку, Метрополіє!» Відрекомендуйтесь нашим телеглядачам.

— Сейра Річардс, 75 років.

— Дуже приємно, місіс Річардс. Отже, дорогі телеглядачі, на екранах ваших телевізорів місіс Річардс. Дуже симпатична місіс. Вона неабияка оптимістка, адже не кожен зважиться вирушити на пошуки щастя й Істини, як це робить вона, мандруючи містами і дорогами Метрополії. Хіба це не цікаве життя? Втім, у нас до місіс Річардс одне-єдине запитання. Скажіть, будь ласка, що ви думаєте про Істину?

— Що я думаю про Істину? її ніколи не було й не буде. Я вже давненько…

— Спасибі, місіс Річардс. «Доброго ранку, Метрополіє!» триває. Як ви щойно бачили й чули, навчена багатим життєвим досвідом людина стверджує, що Істини не існує.

Однак побалакаємо ще з одним стопроцентним жителем Метрополії. Ми й далі в Мегаполісі. Біржа праці. Як вас звати, містер?

— Стенлі Сміт, 38 років. П’ять років, як втратив роботу.

— Чудово, містер Сміт! У такому разі ваша думка про існування Істини буде однією з найоб’єктивніших.