Читать «Боротьба триває» онлайн - страница 41

— Але він говорить, що має сказати вам щось важливе. Мені не хоче, тільки вам…

— Добре, дайте йому трубку, — неохоче погодилася.

У трубці зашемрало:

— Це я, Мацеяк…

— Добридень, але я дуже зайнята, то може, іншим разом пороз…

— Знаю, — перебив хлопчик, — але я хочу скласти вам рапорт.

— Рапорт? — здивувалася Томашевська.

— Так. Ви знаєте, як це буває на селі. Коли з'явиться хтось чужий, всі до нього придивляються. Наприклад, пастухи, котрі корови пасуть. Один з них бачив, але здалеку…

Це був, власне, один з багатьох випадків, які їх цікавили. Відчувала, ні, була певна, що нарешті одержить потрібні відомості.

— Він пас корів біля лісу, — пояснював схвильовано хлопець, — і бачив, як на мотоциклі приїхав якийсь лісник. Мотоцикла поставив, а сам пішов. А потім з'явився інший чоловік, сів на мотоцикла і поїхав.

— А той лісничий?

— Він більше не приходив. А той, другий, поїхав. Це, напевне, той, що хотів убити Боржника, бо кажуть, що він також був на мотоциклі.

— Вітку, почекай біля телефону, не клади трубки, — звеліла Томашевська і почала квапливо переповідати новину зацікавленому розмовою капітанові Морозу.

Десятирічний хлопчак, як і всі в його віці, захоплювався машинами, отож на відстані кільканадцяти метрів добре розгледів мотоцикл. Здивувався, що водій залишив ключ у машині. Ще більше був вражений, коли інший чоловік почав впевнено біля неї поратись. Хлопчак заховався і стежив далі. Номера мотоцикла не запам'ятав, але в його пам'ять запали літери. Перша була «Р», щодо другої не мав певності: «С» чи «Г».

— Це вже щось… — зраділа Єва Томашевська, але капітан Мороз залишався байдужим.

— Якщо навіть це був «наш» лісничий, то ще роботи… — він замовк, побачивши сержанта, що входив до кабінету. — Щось нове?

Сержант подав теку з паперами. Були в них свідчення працівників Константинівського рільничого господарства. Двоє з них запевняли, що мотоцикл марки СГЛ, яким приїхав двійник Яворського, мав місцевий реєстраційний номер.

— Не завадить розшукати лісничого — власника мотоцикла ідентичної марки, — вирішила Томашевська. — А водночас подзвонити до Жешува. Цікавить мене СГЛ, а також мотоцикл із номерами з літерами РС чи РГ…

Капітан Мороз усміхнувся, здивований Євиним завзяттям.

— Бажаю вам успіхів… Ми теж, як і ваші колеги, шукатимемо і лісника, і СГЛ.

Попрощалися вони, як давні знайомі, хоч це була їхня перша зустріч. Лише спільна праця може так зблизити людей, різних віком і характерами. Томашевська попросила, щоб про все якнайшвидше поінформували управління, сама ж із сержантом Костжевою поїхала «по гарячих слідах». Палац залишився під пильним наглядом місцевого відділу міліції.

В середу до обіду Арндт і Бургер оглядали пам'ятні місця Варшави. Були сповнені вдячності, про що не забули наголосити в принагідній розмові, надто ж за те, що весь час їх супроводжував як гід представник фірми «Ліс». Після обіду обоє повернулися до готелю. І коли Арндт на запитання, чи не надійшла на його ім'я бандероль, дістав негативну відповідь, він не міг приховати свого розчарування. Очевидно, він справді був природжений колекціонер.