Читать «Боротьба триває» онлайн - страница 25

Засунув руки до кишені піджака, але ні грошей, нї документів не знайшов. Раптом згадав, що час на роботу. Підійшов до оббитих бляхою дверей і почав грюкати в них кулаками. Та у відповідь почув лише глухий відгук.

— Механік уже прибув, пане керуючий! — сказав Стець, потискуючи руку Васякові. — Біля дев'ятої ранку заявився у мене в бюро. Я пояснив йому, що і як, де може стояти зіпсована помпа. Він узяв у нас на складі лопату й лом та й порається собі там.

— Лопату й лом? Механік?.. — здивувався Васяк.

— Атож, бо ж мусить прибити стіну у двох місцях, він таки розуміється на цьому. Я хотів дати йому на підмогу когось із наших людей, але він заявив, що сам дасть собі раду.

— Гаразд, — погодився Васяк. — Нам і так бракує людей, всі або ж у полі, або на ремонті машин. До речі, як там з отим комбайном?

І вони завели мову про машину, яку не могли відремонтувати, бо вже з місяць не було до неї потрібних запчастин. Про механіка більше не згадували. Він зробить своє, вони перевірять, чи все гаразд, підпишуть рахунок, та й по всьому. Обоє — Васяк і Стець — зійшлися на думці: кожен мусить пильнувати свою роботу і виконувати її якнайкраще…

«Механік» оглянув алеї парку, нічого не запідозрив і удавано спокійно підійшов до стіни лівого крила палацу. Заходився повільно й уважно оглядати виступ фундаменту. Минали хвилини, нарешті «механік» зауважив слід. Монолітна стіна там була шорсткувата і начебто світліша. Ще раз роззирнувся довкола, щосили гупнув ломом у стіну. Цілими шматками посипався цементний тиньк, невправно укладена цегла легко піддавалася. Хутко розкидав рештки стіни і просунув руку у глиб вибитого отвору. Пальні торкнулися холодного металу. Задоволено всміхнувся і не без зусиль витяг зі сховку заіржавілу залізну скриньку. Стоячи на колінах, тримав її перед собою, аж раптом на стіні з'явилася тінь, і він почув схвильований голос:

— Чи не диво! Скарбниця!

«Механік» поволі звівся на ноги й обернувся. За метр під нього стояв юнак, на ньому була робоча куфайка і гумові чоботи. Його очі сяяли від захоплення, на обличчі розпливалася приязна усмішка. Ця усмішка не встигла ще обернутися на гримасу болю, як «механік» підніс лом і щосили вдарив ним хлопця по голові.

Тримаючи скриньку в руці і тягнучи безвладне тіло, дістався до густого чагарника. Не зважаючи на стогін юнака, розбив скриньку. Всередині, загорнуті в старі німецькі газети, лежали два золотих браслети. «Механік» сховав їх до кишені комбінезона, старанно витер залитий кров'ю лом. І тут же подумав, що мусить поспішати. Бо ж, власне, це ще не була потрібна йому схованка.