Читать «Весняні ігри в осінніх садах» онлайн - страница 21

— А знаєш, Рона і Ден поїхали в Індію.

— Ой, прааавда? Яким чином?

— Автостопом.

— На фіґа вам та Індія? — спитав я.

— Джаґа, ти не шариш — це ашрам. Ми хочемо в ашрам.

— Що воно таке?

— Це місце для медитації й духовного оновлення. А ще ми хочемо пізнати, що таке тантричний секс. Розумієш?

— Ні.

— Це секс без проникнення, — сказала Нана.

— Який жах! Зовсім без проникнення?

— Зовсім. Це, зрештою, й зайве, бо отримуєш оргазм від чогось іншого.

— Наприклад?

— Наприклад, від медитації через секс, — вставила Лалла.

— А-а, це коли я, щоб не кінчити раніше від тебе, думаю про неоплачений газ.

— От якби ти, Джаґа, думав про Крішну або про щось інше високе, тоді б це було воно.

— Для цього треба їхати в Індію?

— Звичайно. Без УЧИТЕЛЯ неможливо. Він допоможе відшукати ТВІЙ центр, — пояснила Нана.

— Який центр?

— Центральну точку твого тіла, розумієш?

— А сама ти її не можеш знайти?

— Можу, але не точно. Її слід шукати разом із УЧИТЕЛЕМ.

— І де, ти гадаєш, вона знаходиться?

Нана задерла майку, опустила блискавку на шортах, відтягнула краєчок майточок і тицьнула пальцем просто в кучеряві хащі джунглів Раджастхану.

— О-о, — втішився я, — власне, я так собі цей центр і уявляв, навіть без учителя, але на біса для цього їхати в Індію?

Нана підсмикнула майточки, затягнула блискавку на шортах, поправила майку і сказала:

— Це дуже приблизно. Точка може знаходитися на міліметр лівіше або правіше. Без УЧИТЕЛЯ її не виявити.

— І що буде, коли ти дізнаєшся розташування свого центру з точністю до мікрона?

Знаєте, що вона відповіла?

— Я буду його знати.

— І все?

— Ні. Я буду медитувати на нього. Я буду думати про нього, торкатися його.

— Тобто клітора.

— Можливо.

— Джаґа, зрозумій одне, — втрутилася Лалла, — центр — це таємниця. Ніхто нікому не має права розкрити цієї таємниці. Інакше капець. Інакше хтось зможе медитувати на твій центр і дізнається про тебе таке, що тобі й не снилось.

— Який жах. Нана, а можна, я доторкнуся до твого приблизного центру?

Нана задерла майку, опустила блискавку на шортах і відтягнула краєчок майточок. Я погладив спочатку штат Раджастхан, полоскотав Уттар-Прадеш, ковзнув нижче до Магараштри і, подолавши Годаварі, опинився у центрі сепаратистського Тамілнаду, де середній палець потрапив на слизьке узбережжя Тіруванантапурама, а мізинець — у гарячу точку Шрі-Ланки. Нана заплющилася і стала медитувати.

— Ой, і я хочу, — сказала Лалла і підсунулася просто під мою ліву руку, її центр — о диво! — знаходився там само, що і в Нани, вона теж заплющилася і поринула в медитацію.

Хвилин із десять я працював винятково на їхні центри, тоді як мій був залишений на себе самого, але незабаром їхні руки добралися й до нього і, видобувши на свободу, розпочали сеанс тантра-гаршапараштри. Оце, мабуть, і є ашрам, подумалося мені. А коли Нана нахилилася і почала шукати центральну точку вустами, а Лалла перехоплювати у свої вуста, я подумав, що і я вже досяг ТОГО, ЩО ДАЄ УПОКОЄННЯ, і радісно випорснув усі свої чакри.

На прощання Нана сказала мені комплімент:

— Чоловіки — як унітази: або зайняті, або засрані. Ти, на жаль, зайнятий.