Читать «Весняні ігри в осінніх садах» онлайн - страница 20

Заповітною мрією Валерії було потрапити у Тибет або в Непал. Вона марила тими краями і читала тільки буддистські твори. Віддавалася вона з таким запалом, ніби робила це востаннє у теперішній інкарнації, бо в наступній, вочевидь, вона мала стати якою-небудь рослиною, бажано корисною.

Після любощів вона в позі лотос завмирала на дві-три години, і це мені дуже подобалося — набагато гірше, коли коханка після цього намагається поговорити про мої творчі плани або розповісти про своє дитинство. Із вдячності я вислуховував ще й не те, але попри це мене не покидав сумнів: чи варто було взагалі отримувати такою жахливою ціною кількахвилинне задоволення. Після медитації Валерія повідомляла мене, що її карму повністю оновлено, і якщо я захочу, то можу її трахнути ще раз. Вона вважала, що ми з нею зустрілися тільки тому, що так забажав Крішна, і намагалася мені підсовувати якісь кольорові брахмапутри, але я виявився надто стійким католиком. Якось приперлася до мене з такою ж прибацаною, як і вона, подругою, яка повідомила, що звати її Нанмуллей, це ім’я вона прибрала на честь древньої індійської поетеси, але відразу втішила, що я її можу кликати просто Нана. Валерія, яка знала її під іншим іменем, так само загорілася ідеєю поміняти собі ім’я і, вишпортавши в мене антологію давньоіндійської лірики, сповістила:

— Юрасику, віднині можеш називати мене Лалла. Це скорочено, а повністю — Лалла-дед. А тобі я, щоб не вирізнявся, вибрала ім’я Джаґанатха. Скорочено Джаґа.

Я не заперечував, і тепер вони удвох взялися просмерджувати мою хату «травою», ведучи глибокодумні діалоги:

— Я досягла, — говорила Лалла.

— Ооой, праааавда? Ти досягла? — тішилася, як дурний цвяшком, Нана.

— Так, тепер я знаю, що це таке.

— Те, що ми називаємо ЧИМСЬ, ЩО ДАЄ УПОКОЄННЯ?

— Саме так. Я його досягла. Я відчула, що моє тіло саме собою, а я сама собою, тіло моє — це мов сорочка, у яку я на певний час вбралася, сама ж я лише гість у власній голові… я, мов пташка, залетіла в клітку тіла і живу тут… Я повністю відірвалася…

— О Крішна! Тобі вдалося те, чого я так прагнула.

І вони кинулися одна одній в обійми.

— Лаааалла!

— Наааана!

— Ти не уявляєш, яка я за тебе рада!

— Правда?

— Мені це ніколи не вдавалося. Ти піднялася значно вище, ніж я. Ти на істинному шляху.

— А головне — моя карма… вона тепер зовсім інша… Я це зрозуміла…

— Клаааас! Я пишаюся тобою!

— Я тепер як у царстві світла. Мої чакри світлі-світлі, я вся — мов промінь сонця.

— Лааааллаааа! Ти проооосто диво.

Я сидів і слухав цю маячню, п’ючи вино, від «травки» я відмовився навідріз, хоча вони не відмовилися від вина і що далі, то мололи чимраз більші нісенітниці.