Читать «Мафія і Україна» онлайн - страница 42

Третьою по Талмудi i Кабалi святою жидiвською книжкою є Бiблiя. Науковий аналiз Бiблiї цiлком твердо встановив, що теперiшня Бiблiя є дуже пiзнім i дуже перекрученим твором давнiших за Бiблiю творiв. Та й пiзнiшi редакцiї самої Бiблiї мають багато вiдмiнностей, порiвняно зi старiшими редакцiями. Первiсно Бiблiя була написана старосемiтським письмом без позначення голосних i без подiлу на слова. Десь у VII ст. до нашої ери масорети, тобто опiкуни священних книг, переписали Бiблiю, запровадивши пiдрядковi знаки на голоснi. У I ст. до Рiздва Христового Бiблiю переписали арамiйським квадратним письмом.

Фiлософ Б. Спiноза (1632–1677), жид, довiв, що "П'ятикнижжя" та "Книга Iсуса Навина" написанi у V ст. до нашої ери, а книга "Паралiпоменон" — у II ст. до Христа. Вiн установив, що "Книгу Псалмiв" написав не Давид, вона була складена значно пiзнiше. Професор Й. де Вiтте встановив тотожнiсть "Книги Другозаконня" з "Книгою Закона", а остання була написана 622 року до Христа. У своїй великiй розвiдцi "Вступ до iсторiї Iзраїля" проф. К. Велгаузен довiв, що пiзнiша частина "Шестикнижжя" ("Жрецький Кодекс") написана пiсля Вавилонського полону.

Найстаріша частина Бiблiї написана в IX ст. до нашої ери. Вона називається "Елогiст" (вiд "елогiм" — боги). У VIII ст. до нашої ери була написана друга частина (перекази), в якiй головного жидiвського бога названо "Ягве". Тому цю частину назвали "Ягвiст". У пiзнiших редакцiях цих обидвох частин жиди поробили багато змiн.

Основну частину Бiблiї "П'ятикнижжя" переклали у III ст. до нашої ери грецькою мовою 70 богословiв. Тому цей переклад називається "Септуґiнт".

З не жидiв нiхто, крiм дослiдникiв, не знав змiсту жидiвської молитви "Кол Нiдре" ("Звiльнення вiд обiцянки"). Її урочисто промовляють тричi всi у синагозi щороку на свято Йом Кiпур (День Покути). Жиди моляться: "Всi обiтницi, зобов'язання, присяги, клятви, чи вони називаються "конами" чи "конас", чи якоюсь iншою назвою, якими можемо обiцяти, чи присягнути, чи поклястися, чи зобов'язатися, i все те чим ми можемо бути зв'язанi вiд цьогорiчного Дня Покути до наступного, ми в усiм тiм каємося. Хай вони вважаються вiдпущенi, прощенi, забутi, уневажненi i недiйснi, намарнi i без наслiдкiв. Хай вони нас не зобов'язують. Хай не мають жодної сили супроти нас. Хай обiцянки нашi не вважатимуться за обiцянки. Хай нашi зобов'язання будуть необов'язковими для нас. Хай нашi присяги не будуть присягами".

Талмуд тлумачить цю присягу так: "Хто хоче, щоби жодна з його обiтниць, що її зробить наступного року, була уневажнена, не зобов'язуюча для нього, невикональна, той має на початку року проголосити таке: "Кожна присяга, що я її в майбутньому зроблю, хай буде фiктивна, незобов'язуюча для мене". I вона справдi буде незобов'язуюча, якщо вiн, присягаючись, пам'ятатиме цi слова"²¹. Цю молитву жиди тримають у таємницi вiд не жидiв, бо держави, в яких вони живуть, вигнали б їх, адже ця молитва є свiдомим кривоприсяжництвом. Таке передбачали нiмецькi жиди, i на з'їздi рабинiв у Брунсвiку 1844 року запропонували викинути з богослужби молитву "Кол Нiдре". З'їзд не викинув.