Читать «Мафія і Україна» онлайн - страница 13

Павло Штепа

Перша свiтова вiйна починалася, щоби запанувала у свiтi справедливiсть. А закiнчилася вона найцинiчнiшою несправедливiстю. Друга свiтова вiйна починалася, щоб у свiтi запанувала воля. А закiнчилася вона найжахливiшим в iсторiї рабством пiвсвiту. Третя свiтова вiйна почнеться, щоби побраталися народи всього свiту. А закiнчиться вона… смертю майже всього людства.

Вiйна, що розпочалася 1914 року, тягнеться без перерви досi. Лише вiд 1945 року по 1966 рiк вибухло 40 нових вiйн: в Iндонезiї 1945–47, у Китаї 1945–49, у Кашмiрi 1947–49, у Грецiї 1946–49, в Iзраїлi 1948–59, на Фiлiппiнах 1948–52, Iндо-Китаї 1945–54, у Мальвi 1945–54, Кореї 1950–53, Кенiї 1952–53, Синаї 1956, Мадярщинi 1956, Квемой-Матсу 1954–58, Лебадонi 1958, Тiбетi 1950–59, Кiпрi 1955–59, Алжирi 1956–62, на Кубi 1958–59, Лаосi 1959–66, Кувейтi 1961, в Ґоа 1959–66, Єменi 1962–66, Конґо 1950–62, Кубi 1961, В'єтнамi 1959 i досi, Гiмалаї 1959–62, Анголi 1960–66, Новiй Гвiнеї 1962, Колумбiї 1960–66, Алжирi 1963, Венесуелi 1963, Малайзiї 1963–66, Конґо 1964–66, Таїландi 1964-досi, Домiнiканськiй республiцi 1965, Перу 1965, Пакiстанi 1965.

Велика вiйна ще не вибухнула, бо Московщина i мафiя виграли всi малi вiйни. А "холодна" вiйна — це справжня вiйна. Вона коштує бiльше грошей, як гаряча. Вона поневолила бiльше людей, нiж гаряча. Вона принесла бiльше жертв, мук, бiди, крові, як гаряча. "Холодна" вiйна вже спричинила гарячi вiйни у Китаї, Малайзії, Iндонезiї, Алжирi, Конґо, Кубi, Iраку, Кореї, Бiрмi, Тибетi, В'єтнамi, Єгиптi.

Зброєю "холодної" вiйни є чарiвнi (магiчнi) поняття, як, наприклад, поступ, назадництво, демократiя, фашизм, соцiалiзм, шовiнiзм, воля, мир, спiльне добро, братерство народiв, об'єднання, згода народiв, розвiй культури, щастя всього людства, наукова правда, напрям свiтового розвитку, потреба i неухильнiсть суспiльних змiн тощо. Цi слова, а понадто слово "неухильно" гiпнотизує, паралiзує розум i волю людей, i вони покладають всi свої надiї на всiлякi мафiознi заходи, наради, угоди, ООН i т. п., не бачачи i не розумiючи справжньої дiйсностi. Повiнь мафiозної лiтератури задурманює розум загалу, бере у свiй полон колись вiльну людську думку. Людина ж бо вiльна доти, доки може думати власним розумом. Смертельна небезпека людськiй культурi йде вiд ПОЛОНУ РОЗУМУ I ДУШI людини. А народ (нацiю) робить сильним не те, що вiн має в руках, а те, що вiн має в ДУШI.