Читать «Риторика: загальна та судова» онлайн - страница 17
Валеріан Васильович Молдован
До предмета судової промови в кримінальних справах у суді першої інстанції входять:
• фактичні обставини справи (п. 1 ст. 64, п. 1 ст. 324, ст. 420, п. 1 ст. 448 КПК України) та їх суспільно-політична оцінка;
• аналіз та оцінка доказів (п. З ст. 318 КПК України);
• юридична оцінка установлених фактичних обставин — кваліфікація злочину (п. 2 ст. 64, п. 2-4 ст. 324, п. 2 ст. 420 КПК України);
• характеристика особи підсудного, а в необхідних випадках й інших учасників процесу (п. З ст. 64, п. 7 ст. 324, п. З ст. 420);
• питання, пов'язані із застосуванням кримінального покарання або звільнення від нього {п. З ст. 64, п. 4, 6 ст. 324 КПК України);
• питання, пов'язані з вирішенням цивільного позову (п 4 ст. 64, п. 9 ст. 324 КПК України);
• інші питання, які вимагають свого вирішення (п. 10—14 ст. 324 КПК України);
• аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23, 23-2 КПК України).
Предметом судової промови в цивільних справах у суді першої інстанції є:
1) фактичні обставини справи;
2) оцінка доказів;
3) пропозиції про застосування того чи іншого закону у справі;
4) пропозиції про винесення окремої ухвали при наявності для цього
підстав (ст. 235 ЦПК України).
Аналіз ст. 27, ЗО ЦПК України дає можливість зробити висновок, що предметом доказування виступають
• обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (підстави позову);
• обставини, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення);
• інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А в цілому — обставини, які повинні бути встановлені як підстави для розв'язання спору між сторонами; всі наявні юридичні факти й обставини, що мають значення для справи.
Необхідний склад фактів предмета доказування визначається на підставі норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини. Так, відповідно до ст. 456 ЦК України до складу підстави позову, що є предметом доказування, входять факти, які підтверджують: наявність трудових відносин потерпілого з особою (підприємством), настання каліцтва чи іншого пошкодження здоров'я у зв'язку з виконанням потерпілим своїх трудових обов'язків; настання певної шкоди; наявність збитків та їх розмір; вину організації в заподіянні шкоди.
Труднощі й помилки у визначенні необхідного факту доказування виникають тоді, коли диспозиція норми матеріального права має відносно визначений характер. Це норми, якими врегульовані питання про виселення за неможливістю сумісного проживання, про розподіл майна подружжя та ін., при застосуванні яких повинні враховуватися «груба необережність самого потерпілого», «майнове становище», «інтереси неповнолітніх дітей чи інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу» (ст. 454 ЦК, ст. 29 Кодексу про шлюб і сім'ю та ін.)'.
Виступаючи з судовою промовою в адміністративних справах, учасники розгляду повинні з'ясувати:
• чи було вчинено адміністративне правопорушення;
• чи винна дана особа в його вчиненні;