Читать «Ще не вмерла...» онлайн - страница 74

— А що, у нас є неконтрольована опозиція?

— Пані Маріє, ми ж демократична держава! Хочеш-не хочеш, а має бути! Такі правила. Так що — є. І ви знаєте, кого я маю на увазі. Він своїх дурнів до вас у село не пришле. Треба буде — сам приїде, і без міліцейського супроводу. Але! Скільки голосів він набере зі своєю чесністю? Ну шість відсотків, ну вісім… то не страшно. Бо у нас на один його голос — два наших “в умі”. Я тут теж одного гумориста пригадав, Уїнстона Черчілля. Так той казав, що політика — це боротьба собак під килимом.

— Тут я з вами згодна. Газети читаю, радіо слухаю. І не тільки наше. Але, знову ж таки, не розумію — до чого тут ми з чоловіком, мій родич, моє село, мої свині?

— А до того, що село — не місто. В ньому без халтури треба працювати. І без дурних імпровізацій. Сюрпризи маю на увазі. Треба так, щоби люди повірили. Або, в крайньому випадку, продали свої бюлетені не якомусь там Сьомі Юфі, а нашим людям. І от у цей спектакль раптом влазить чиясь самодіяльність.

— Якщо можна, точніше. Бо знаєте, хоч у мене освіта й вища, але економічна. Я, власне, на колгоспного бухгалтера вчилася. То де у вас дебет з кредитом не зійшовся?

— Отой ідіот, котрий зник! Це не було заплановано. І всі клянуться і присягаються, що не мають до цього ніякого відношення. А хто має відношення? Ви уявляєте у що це може вилитися? Та ми ще за Гонгадзе не відмилися, а тут — знову, цей живчик, щоб йому… Я вам ще відвертіше скажу: дорогій для мене людині вже натякнули, що візу до певних країн їй можуть анулювати. Уявляєте, який це для неї жах!

— Співчуваю. І спасибі, що хоч правду сказали. Бо у нас зараз стільки брехні, як у поганого хазяїна на фермі гною. Але чим я можу вам допомогти? У вас же он — міліція, прокуратура, хто там ще? А я — приватний підприємець. Мені б із податковою не посваритися. А ви мене — в політику.

— Та до чого тут політика! Знайдіть нам цього ідіота, живого чи мертвого, хоча краще живого. Щоб ми хоч знали, хто нам партачить усю картину. Чи хтось зі своїх паскудить, чи просто сам лохонувся і лежить зараз на дні вигрібної ями.

Міліцейський міністр делікатно кашлянув і вперше встряв у розмову:

— Версію щодо вигрібних ям ми перевіряли.

Господар зневажливо відмахнувся:

— Це все, що ви вмієте. Пані Маріє, ми знаємо про ваш авторитет. І про ваші таланти. Тут ми порадилися з одним… ну, консультантом з нетрадиційних, знаєте, методів одержання інформації.

— З екстрасенсом, чи що?