Читать «Стріла Часу» онлайн - страница 24
Олесь Бердник
Чужинець озирнувся навколо, подивився на сонце, на зелену посадку сосни, знову на людей. Зітхнув і зробив широкий жест рукою.
— Що він… сказав? — нарешті отямився професор. — Ви розумієте?
— По-моєму, запрошує… щоб підійшли ближче…
— То підійдемо ж… Господи! Кошмар якийсь… Хоч би не проснутися!
Космонавт простягнув руку вперед. На чорній долоні лежала рожева куля з ледве помітним помережаним отвором. Василь і професор здивовано перезирнулися. Чужинець пальцем другої руки вказав на отвір, потім собі на лоб і, нарешті, доторкнувся до уст професора. Той злякано відсахнувся, потім засміявся і закивав головою.
— Це щось… нібито мікрофон! Сюди треба говорити? Несподівано з долоні чужинця почулася спокійна відповідь.
— Так. Говорити.
— Ви знаєте нашу мову? — вражено вигукнув Іван Ігнатович.
Обличчя космонавта було непорушним, рот теж не ворушився, але знову пролунали слова з долоні:
— Ні. Я не знаю вашої мови. Апарат, який ви бачите, має можливість проводити практично безконечну кількість модуляцій. Він здійснює переклад в одному напрямку й другому, якщо розвиток думки в обох світах йшов однаковим шляхом.
— Ясно, — прошепотів професор.
— У нас такі апарати ще тільки в зародку, — підхопив Василь.
— Але ж ви мовчите! — продовжував професор. — Хто ж відповідає нам?
— Я не мовчу. У нас спілкуються не акустичним способом, а радіоенергетичним.
— Хто ж ви, звідки? З якої планети? Куди летите? Спеціально на Землю чи ні?
— На вашій планеті випадково, — відповів космонавт. — Трапилося непередбачене пошкодження. Керівний мозок сам не зміг виправити дефект і посадив на найближчу планету.
— А де були… ви? — якось непевно запитав Василь. — Ми бачили дивний процес…
Космонавт усміхнувся. В його широких очах заіскрились веселі огні, лоб злегка наморщився.
— Це дуже просто. Я бачу, що на вашій планеті знання досягло ще невисокого розвитку…
— Ні! — перебив Василь, хоч професор смикав його за рукав. — Ми вже готуємося до польотів на інші планети!
Чужинець ще більше розвеселився, покрутив головою. З кульки на його долоні пливли спокійні слова відповіді:
— Ми обігнали вас на десятки тисяч років. Мені важко вибирати слова і думки, щоб ви зрозуміли. Я не з вашої системи. І навіть не з якоїсь сусідньої. Моя система знаходиться на кордонах Метагалактики. Цей апарат працює на принципі…
Апарат замовк, почулося шипіння, потім знову залунали слова:
— …анігіляції часу й античасу. Моя мета — розшукувати цивілізації, вищі за вашу власну. Таке завдання нашого… (знову пауза) …центру. Для безпеки і для збереження своєї молодості космонавт під час польоту перебуває в стані певного анабіозу. Все, що складає характерні особливості індивіда, зберігається спеціальними кібернетичними машинами, побудованими на вищих досягненнях механічної біології. Будь-які порушення миттю ліквідуються інтелектуальним реле…