Читать «Вогненний водоспад» онлайн - страница 3

За кілька хвилин з аеродром піднявся військовий вертоліт. На крайках його алопатій горіли білі електричні лампочки. Вони зливалися у вогняну стрічку від швидкого обертання. Знизу здавалося, що в нічне небо звилося вогняне коло. Вертоліт на секунду завмер над аеродромом, потім упевнено розвернувся і швидко пішов у бік квадрата 167-В.

IV

Помічник капітана буксира “Чайка” примружив очі і пильно придивився вперед. Місяць тільки-но зайшов за хмару. Стало темно. Помічникові здалося, що попереду над свинцево-чорною поверхнею річки бовваніє якийсь великий предмет.

Справді, щось чорніло над водою. Чи то зустрічний пароплав без вогнів, чи якесь плавуче громаддя, а може, баржа, що занурилася носом у воду й, захоплена течією, швидко пливла назустріч. Помічник капітана схопився за ручку і різко смикнув її. Сильний гудок розітнув нічну тишу й покотився над річкою, затихаючи у прибережному лісі.

Незрозумілий предмет швидко наближався, ніяк не реагуючи на гудок. Помічник майже повністю зупинив машину. Гукнув капітана. Тепер буксир завмер на середині річки. Течією його зносило назад, під міст.

— Що за біс! — вилаявся капітан “Чайки”. — Ця брила лізе просто на нас!

Місяць виглянув із-за хмари, й одразу стало світло. Тепер ясно було видно, що загадковий предмет має форму зрізаного конуса із опуклими днищами. Він не плив по річці, а вільно летів над її поверхнею, не торкаючись води.

— На вертоліт не схоже. Можливо, новий якийсь? — здивувався капітан. — Невже вони не бачать наших вогнів? Летять просто на нас. Помахай-но їм ліхтарем, а то наштовхнуться!

Помічник помахав. Та це не тільки не сповільнило руху летючого громаддя, а навпаки, здавалось, прискорило його. За одну мить воно опинилося перед самим носом буксира й зависло непорушно над ним.

— Ви що, посліпли? — закричав капітан у рупор, відчайдушно махаючи руками, звертаючись до невидимого екіпажу летючого предмета. — Відчалюйте! Давайте задній хід!

Проте дивний предмет не рухався. На його поверхні капітан помітив опуклі лінзи, розташовані через рівні проміжки. Поверхні лінз виблискували при місячному світлі. Здавалося, що зрізаний конус, наче жива істота, пильно розглядає буксир, мовби небачене диво. Так тривало декілька хвилин. Капітанові стало трохи моторошно…

V

Жодна людина на Землі не могла б сказати в цю мить про дивний зрізаний конус, який ширяв над поверхнею річки.

Жодна людина на Землі навіть не мала уявлення про ту планету, з якої конус було послано на Землю. її неможливо було роздивитися ні в який найсильніший телескоп — так далеко була вона від Землі. її мешканці називали свою планету Лтець. Потрібні були довгі роки за земним літочисленням для того, щоб посланий із Лтеці зрізаний конус досяг поверхні нашої планети.

Чому саме на Землю, а не на якусь іншу планету вирішили послати лтецяни свій корабель? Невже Земля так дуже відрізняється від інших численних планет різних зоряних систем, що саме вона повинна була зацікавити розумних лтецян?