Читать «Кришталеві небеса» онлайн - страница 51
Артур Порджес
Боб похитав головою:
— Кулі відскочать від нього або пройдуть наскрізь, не завдавши шкоди. Добра, випробувана магія — ось що нам треба. Клин клином виганяють.
— А яка саме магія? — спитала Джейніс.
— Щоб діяти напевне, — відповів Боб, — ми вже спробуємо всі відомі нам магії. Як шкода, що я не знаю, звідки він родом. Щоб досягти бажаного ефекту, магія повинна…
— Ще кави? — спитав служка, що раптом виріс перед ними.
Боб винувато подивився на нього, а Джейніс почервоніла.
— Ходімо звідси, — запропонувала вона. — Якщо хтось підслухає нас, то ми станемо посміховиськом для всіх. Тоді хоч тікай з містечка.
Увечері вони зустрілися в крамниці. Увесь день Боб просидів у бібліотеці, вишукуючи матеріал. Здобутком його зусиль були двадцять п’ять аркушів, з обох боків змережані незграбними карлючками.
— А все-таки шкода, що ми не маємо вінчестера, — сказала Джейніс, прихопивши із секції металевих виробів шоферського домкрата.
О 23.45 з’явився фера.
— Вітаю! — кивнув він. — Де у вас електрокаміни? Цар зволив мати щось на зиму. Відкриті вогнища йому набридли. Надто протяг великий.
— Щезни в ім’я хреста! — урочисто почав Боб і показав фері хреста.
— Прошу вибачити, — люб’язно відгукнувся гість. — Фери з християнством не зв’язані.
— Щезни в ім’я Намтару й Тіамат! — вів далі Боб, бо в його конспектах першою стояла Месопотамія. — В ім’я володаря пустель Шамаша, в ім’я Телаля й Енліля…
— Ага, ось вони, — промимрив фера. — Чому я завжди вплутуюся в якісь неприємності? Це електрична модель, не газова? Камін, схоже, не зовсім новий.
— Закликаю творця човнів Рату, — як молитву, затягнув Боб, перекинувшись на Полінезію, — і заступника трав’яних фартухів Хіну…
— Ще б чого, не новий, — розізлилась Джейніс, в її душі ділові інстинкти перемогли, — гарантія на рік напевна.
— Волаю до Небесного Вовка, — перекинувся Боб до Китаю, коли Полінезія не зарадила. — До Вовка, що стереже ворота Верховного божества Шан Ді. Заклинаю бога грому Лі Куна…
— Стривайте, адже це інфрапроменева духовка, — сказав фера, недосяжний заклинанням. — Її мені якраз і треба. І ще ванну. У вас є ванни?
— Кличу Ваала, Буєра, Форкія, Мархоція, Астарту…
— Ванни тут, чи не так? — спитав фера в Джейніс, і та мимохіть кивнула. — Мабуть, візьму найбільшу, цар досить-таки дорідна людина.
— …Єдинорога, Фетида, Асмодея й Інкуба! — закінчив Боб.
Фера не без поваги покосився на нього.
Боб гнівно закликав перського володаря світу — Ормузда, а за ним — божество амонів Молоха й божество давніх філістимлян Дагона.
— Більше я, мабуть, не понесу, — міркував фера вголос.
Боб згадав Дамбаллу, потім став благати аравійських богів. Він спробував фессалійську магію і заклинання Малої Азії. Він пробував розчулити малайських духів і розворушити ацтекських ідолів. Він повів на герць Африку, Мадагаскар, Індію, Ірландію, Малайю, Скандінавію і Японію.
— Це досить пристойно, — признався фера, — але все одно нічого не дасть. — Він навалив на себе ванну, духовку й камін.
— А чому? — задихнувся від подиву Боб, який зовсім вибився з сил.